Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

36

З кінцем серпня почали вже доволі виразно зарисовувати ся табори сторонників обох головних кандидатів. Вправдї ще й тепер годі було цілком певно означити партійну приналежність всіх визначних осіб, бо богато з них не хотіло виявляти ся та лише стежили за загальним настроєм[1] — однак по ріжним признакам можна було здогадувати ся, в котру сторону вони завертають. В тогочасних справозданях з виборчої боротьби находимо ріжні лїсти вельмож і сенаторів з означенєм сторонництва, до котрого належать. Хоча в тих лїстах стрічають ся деякі суперечности, то все таки можемо на їхній основі виробити собі образ партійного уґрупованя рішаючих сфер та подати начерк загального настрою в останніх тижднях перед елєкційним соймом.

Із сього бачимо, що з виїмкою примаса, котрий уходив за невтрального, а в дїйсности перехиляв ся більше на сторону Івана Казимира, та з виїмкою ще двох-трьох єпископів ціла висша церковна гієрархія із папським нунцієм Торрес-ом на чолі стояла рішучо по сторонї Карла, котрого попирали також єзуіти. Зі сьвітських вельмож належали до рішучих його сторонників коронний віцеканцлєр Андрій Лєщиньский, який уходив за провідника Карлової партії, великий коронний маршалок Лука Опалїньский, маршалок двора Адам Казановский, великий секретар Іван Ґембіньский, відтак велика більшість воєводів, між ними князь Ярема Вишневецький (воєвода руський), князь Вол. Острожський (воєвода сандомірський), Конєцпольский (воєвода белзський) і його брат (воєвода сєрадський) та баг. инь.; багато кастелянів і майже ціла дрібна шляхта з Мазовії і Великопольщі, яка з огляду на близкість віддаленя та безпричасности в козацькій війнї могла найчисленнїйше з'їхати ся на поле елєкції і своїми голосами рішити вибір. На Литві число Карлових приклонників було дуже невелике; сюда належав канцлєр Альбрехт Радзївіл, родина Тишкевичів та віцеканцлєр Сапіга. За Іваном Казимиром стояли із поміж висшого духовенства лише примас Лубєньский та Юрій Тишкевич, жмудський єпископ. Із свіцких вельмож належав до його табору перш за все канцлєр Осолїньский, котрий незвичайно зручно та обережно вів виборчу агітацію та орґанїзував цїле сторонництво; відтак Станїслав Любомірський, краківський воєвода, Данилович, великий коронний скарбник, Варшицкий, мазовецкий воєвода і ще 2—3 воє-

  1. Лїзоля Ibdm.