Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/49

37

водів та декілька кастелянів. В загалї у Великопольщі не мав Іван Казимир майже нїяких приклонників, в Малопольщі доволї мало; за се стояла за ним майже цїла руська шляхта з Кисїлем, бранцлавським воєводою, на чолї і велика часть Литви, де причисляли до його табору також польного гетьмана Януша Радзївіла, хоча сей — як ми бачили — стояв тайно по стороні зовсім иньшої кандидатури. Великими симпатіями тїшила ся кандидатура старшого королевича серед кругів іновірцїв, які вважали його за людину більш толєрантну, меньш фанатичну в справах віри, чим його брата Карла. Алєґреті, Адерсбах, Лїзоля називають Івана Казимира кандидатом схизматиків і дисидентів та впевняють, що він й між козаками мав богато приклонників.^[1]

Сильний зріст сторонництва Карла і що раз більша чисельна перевага його приклонників ввели заколот в партію Івана Казимира. Багато покидало табор старшого королевича, теряючи всяку надїю на його вибір; з тих деякі переходили на бік Карла, иньші знова, більше непримиримі, стали оглядати ся за иньшим, сильнїйшим кандидатом, щоби лише не допустити до вибору противника. За сею розвязкою справи були також деякі невтральні. Давали ся чути голоси, що коли брати-королевичі не погодять ся та оден не зрече ся в хосен другого, найліпшим виходом із колотнечі буде вибір якого третього заграничного кандидата^[2]. Сї голоси ставали що раз частїйші і спонукали цїсарського посла кількома наворотами звертати увагу свого уряду на небезпеку такої розвязки^[3].

Серед таких відносин приєднувала кандидатура Жигмонта Ракоцї легко прихильників, його імя почало переходити з уст до уст і забіги семигородського князя стали прибирати вигляди на поважний успіх. Знаменною для настрою, який витворив ся тоді в таборі Івана Казимира, була заява зложена самим-же ко-

1. Ось важнїйші лїсти: Informatio pro Giov. Visconti з 21 серпня (сторонича в хосен Івана Казимира з замітками здаєть ся Лізолї, держ. Архів у Відни, Polonica; Адерсбаха з 22 серпня, Urk. u. Akt. І, ст. 278—9; Lista di quelli Polacchì, che concorrono con il Princ. Carlo, в вересня (стороннича в хосен Карла); Лїзолї з 29 серпня, Акти ч. 25—6; Адерсбаха з 17 жовтня видана в Kubala, Jerzy Ossoliński II, зам. 83. Порівн. лїтописи Tembersk-ого і Kochowsk-ого.
2. Notitia da Polonia al duca di Teranova з 27 липня, держ. архів у Відни, Polonica.
3. Справозданя Лїзолї з 29 серпня і 5 вересня, Акти ч. 25 і держ. архів у Відни, Polonica.