Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/57

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

45

отся переміна настрою на виборчім поли. Ще 31 жовтня вважав Лїзоля сили обох головних партій та вигляди обох королевичів на вибір за меньш-більш рівні і тому бояв ся вибору якого третього кандидата[1]. 3 падолиста висказує ся Говербек, що справа Івана Казимира стоїть дуже добре[2]. Під ту пору стали майже всї вельможі переходити з табору Карла до Івана Казимира. Початок зробив литовський канцлєр Альберт Радзївіл, який вже з кінцем жовтня заявив ся за вибором старшого королевича, приноровлюючи ся до загального бажаня литовської шляхти[3]. Незабаром зробили те саме познанський єпископ та підчаший Остророґ, а Домінїк Заславский, котрий зразу нахиляв ся до кандидатури семигородського князевича Жигмонта, післав Іванови Казимирови свою шаблю на знак підчиненя[4]; до сього табору прилучив ся й Януш Радзївіл, котрий 1 падолиста наспів на елєкційне поле на чолї 3000 людий та, побачивши безвиглядність семигородської кандидатури, пішов за голосом більшости дисидентів[5]. В кінци й нунцій відсунув ся від Карла та старав ся намовити його, зречи ся добровільно кандидатури в хосен старшого брата, однак поки-що без успіху[6].

Мимо всього отсего королевич Карло не тратив ще надїї та з напруженєм цїлої енерґїї старав ся виплисти знова на верх, З погіршенєм положеня росла його завзятість, а його приклонники пускали що раз острійші напасти на Івана Казимира. Не щадив гроша та старав ся щедрістю наново скріпити свій табор. Близько своєї палати в Уяздові отворив над Вислою гостинницю, де їдою і напитками гостив шляхту, для вельможів уряджував бенкети у себе в дома; розказували, що на аґітаційні цїли видав більше чим мілїон зл.[7]. Не менше щедрі обітницї давав на державні цїли; на елєкційнім соймі заявив через київського єпископа охоту виставити своїм коштом 10.000-не війско та удержувати його через пів року, при тім сам станути на чолї цїлої армії та „або побідити, або голову положити за вітчину“[8].

  1. Звіт з 31 жовтня, Акти ч. 37
  2. Urk. u. Akt. І. ст. 320.
  3. Pamiętniki Albrechta Radziwiłła II, ст. 332—3.
  4. Говербек до елєктора 3 падолиста Urk. u. Akt. І, ст. 320.
  5. Memoriale з 1 падолиста
  6. Порівн. Kubala, Jerzy Ossoliński II, ст. 236—7.
  7. Pamiętniki Albrechta Radziwiłła II, ст. 332—3.
  8. Dyaryusz sejmu elekcyjnego w r. 1648, Michałowski, Księga pamiętnicza, Kraków 1864 ст. 290.