Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/64

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

52

не викликала нїякого вражіня, бо справа й без того вже була рішена; не приєднала також прихильности Івана Казимира, бо він чув ся обиджений хиткістю австрийської полїтики, а передвчасна промова Лїзолї зрадила йому, як мало в разї правдивої потреби міг би числити на додержанє обітницї, даної йому самим цїсарем.

Тепер для семигородської кандидатури не було вже нї вигляду, нї місця. Головна опора сеї кандидатури, Януш Радзївіл, котрий на чолї 3000-ного віддїлу наспів під Варшаву в останнїх днях жовтня, швидко зрозумів, на що заносить ся, та заявив ся за кандидатурою Івана Казимира[1]. За його приміром пішли й иньші сторонники Жигмонта. Вечером 20-го падолиста, вибрано Івана Казимира одноголосно польським королем. За Жигмонтом Ракоцї не обізвав ся нї один голос. Бетлєн і Клобушицький вернули домів, не вдїявши нїчого; навіть не пробували ужити гроший та дарунків призначених на аґітаційну цїль і привезли все то із собою назад[2].

Невдачу семигородської кандидатури не треба приписувати нї смерти старого Ракоці, нї нездарности або бракови доброї волї молодого князя Юрія II, як се роблять деякі сучасні жерела та цїла теперішна історіоґрафія. Особливо неоправданий є закид Кеменя, що семигородський двір не давав по смерти старого князя своїм послам в Польщі нїяких звісток анї інструкцій, так що вони навіть не знали, чи новий володар бажає собі дальшого веденя сеї справи, чи нї[3]. Коли Бетлєн та Клобушицький відїздили до Польщі, Юрій І був вже тяжко хорий; 20 жовтня дізнали ся вони, що його недуга безвихідна, а 24 одержали від князевича Жигмонта вість про смерть князя[4]. Ще перед смертю

  1. Memoriale з 1 падолиста (у Кубалї II, ст. 236),
  2. Kemény János, Önéletirása ст. 492.
  3. Kemény János ст. 492—4. Він представив цїлу сесю справу тенденційно, щоби оборонити свого шваґра Бетлєна від можливих закидів із-за його неповоротности та щоби початок панованя Юрія II змалювати в некористнім світлї. За голосом Кеменя йде цїла новійша угорська історіоґрафія, так як Сілядї (Rákóczy Zsigmond) та ще більше Лукінїх представляють на основі односторонних та мало достовірних жерел, (як прим. лїтопись Ґрондського), вигляди семигородської кандидатури за житя старого князя в пересадно користнім світлї та пояснюють відтак наглу та цїлковиту невдачу переміною на княжім престолї в Семигородї.
  4. Kemény ст. 471—2 і 475; Бетлєн і Клобушицький до Жигмонта Ракоці 21 жовтня, Transylvania І, ст. 12—13.