Сторінка:Жерела до історії України-Руси. Том 12. Матеріали до історії української козаччини. Том 5. Акти до хмельниччини (1648-1657) (1911).djvu/69

57

воєводи. Юрій Моша та Юрій Рац явили ся в козацькім таборі під Львовом в хвили, коли сей вже вибирав ся в дальший похід під Замостє^[1]. Відповідно до інструкції мали посли перше розвідати про настрій козаків та гетьмана в справі елякції і що йно опісля передати лист семигородського князя та почати переговори. Тому прилучили ся до козацького походу під Замостє і аж там вивязали ся з порученого дїла. Хоча нам невідомий зміст листу, який Моша та Рац передали гетьманови, все таки відповідь Хмельницького не позваляє сумнївати ся, що старий князь не лише просив о підпертє кандидатури свого сина, але й жертвував козакам союз в цїли спільного дїланя против Польщі. В однім із своїх звітів вказує Лїзоля на велике значінє, яке міг мати і мав Краків у виборчій боротьбі через се, що там находила ся в перехованю польська корона^[2]. Се було відоме й семигородському князеви і він носив ся з наміром, в остаточнім разї заволодїти насильно містом та забрати корону в свої руки. В тїй цїли збирав в комітатах горішньої Угорщини війско і удержував у Кракові своїх шпіонів, котрі йому доносили про стан тамошних укріплень та засобів оборони^[3]. Проте се дуже імовірне, що вже тодї піднесли Ракоцієві посли гетьманови плян, котрий опісля так часто обговорювано в семигородсько-козацьких зносинах, а саме, щоби козаки наступили Польщу зі сходу, а семпгородські війска рівночасно нападуть Краків і таким чином загрозять польському війскови з двох боків^[4].

Одержавши отсї дві оферти, одну з боку Івана Казимира, другу з боку князя Ракоці, Хмельницький не довго вагав ся, що йому робити. Він пильно слїдив за ходом виборчої боротьби і, знаючи місцеві відносини та загальний настрій шляхти, бачив безперечно не меньше добре як посли заграничних держав, що лише кандидатури обох братів-королевичів мають вигляд на успіх. Коли-ж прига-

1. Лист Кушевича вид. Томашівським в Жерелах іст. Укр.-Руси IV, Nr. 28. Вправдї тут не сказано котрого дня посли прибули, однак із порядку описаних подїй, а також з огляду на подорож, яку мусїли посли відбути, можна означити день 22 жовтня як Terminus non ante quem.
2. Лїзоля до Травтмансдорфа 29 серпня, Акти ч. 26.
3. Таким шпіоном семигородського князя був альхиміст Ріхтер, що замандрував туди із Сабавдиї; його увязнено в часї елєкції під закидом зради, Kochowski, Annales І; ст. 76—77.
4. Порівн. Twardowski, Wojna domowa z kozakami, Kalisz 1681, ст. 44.