шу чергу — «Травнева ніч», «Христос в пустині», «Невтішне горе» та подав його життєпис, вказавши на нього, як на творця того портрету, що несли напереді походу.
Цього ж часу виявив себе непохитним борцем і працьовником на полі українського громадсько-національного життя й української культури селянин з Валуйщини — Ольшанський. Глибоко віддана національній ідеї визволення людина, ентузіяст у праці і лагідний у поводженні, був він у серпні 1917. року обраний членом Центральної Ради.
Десь улітку 1918. р., перебуваючи в Харкові, одного сумного дня довідався я з «Южного Краю» про трагічну і в той же час героїчну смерть його у своїй слободі. Був розстріляний большевиками, як член Ц. Р. з іменем України на устах.
Кажучи про розповсюдження української книжки на Подоню, треба на цьому місці згадати ще одно ім'я — це В. Підгаєцький (род. 1889.). Був він студентом Воєнно-медичної Академії в Петербурзі та працював в Інформаційному Студенському Бюрі, в якому провадив активну роботу в секції розповсюдження української книжки. Пізніш — проф. Київського Медичного Інституту.
