на шкоду? Певно що не йім, але державі. Тому обовязком єі є поліпшити хоть трохи йіх долю, а через те затримати йіх у себе і вчинити з них горожан рівноправних з другими націями угорськими, а не як доси, без усяких прав віддати йіх на ласку і неласку зволочі жидівськоі, котра доти ссала в них кров, доки не перебрала міри! Вид страшноі нужди угорських Русинів зробив велике і певне не дуже приємне вражінє на Мадяр, котрі прийіхали в Берегський комітат ставляти памятники для своіх предків. Вони певно звернули ся за поясненями до епіскопа Фірцака, що також не малу ролю відгравав при нарадах, а відтак склонили його, щоб скликав конференцію для наради в справі цілковито зубожілих Русинів і над способами, якими можна би тій нужді запобігти. Інакше трудно собі подумати, звідки такий Фірцак зробив ся нараз філянтропом і скликав конференцію. Трудно було би навіть підозрівати його, щоби він сам попав на подібну думку, раз що се його до тепер ніколи не цікавило, а по друге тому, що се справа цілком руська, а він же й так вистерігає ся всего, що могло би вказувати хоть трошки, що він занимає ся чим іншим, як справами часто мадярськими. Се булоб небезпечне заанґажованє його особи в справи руські, котрих він не знає і не хоче знати! Аджеж відома його заява виголошена при інтронізаціі в справі руській. Відомо, що енцікліку папську в справі незаводженя мадярськоі мови в греко-католицьке богослуженє від сховав первісно і доти єі не оголошував, доки не дістав urgens-а з Риму. Відомо, що по оголошеню енцікліки він відніс ся до Риму с просьбою, щоби таки позволено заводити мадярську нову в греко-католицькім богослуженю! А заведенє мадярськоі мови в богослуженє, се справа дуже важна для Русинів, бо коли воно буде признане, папір мадярізаторський не найде для себе найменьшого супротивленя і Русини в другім-третім поколіню всі будуть змадярізовані! Звідкиж Фірцакови, що лише гонить за почестями і ордерами, зібрало би ся нараз так на любов до Русинів? Не дурно й опозіційні газети, особливож словацькі, віднесли ся дуже недовірчиво до сеі акціі Фірцаковоі. Деякі з них заявили навіть рішучо, що се має бути ланка, котра сповнила би сердечні бажаня і інтронізаційну заяву Фірцака. Гадку сю скріпила сама мадярська часопись „Bud. Hírlap“, котра написала таке: „Даймо Русинам хліб, а вони з вдячности стануть Мадярами!“
