ханат і таким чином одночасно розширити своє панованє аж над Чорне море і скріпити його. Ні одноі з сих великих завдач не сповнила польська держава. Не вважаючи на велику побіду над німецькими хрестоносцями коло Грунвальду і Танненберга 1410, вона таки позволила германізувати поморських Словян і таким чином утратила береги Балтійського моря; своєю ледащою національною, релігійною і соціяльною політикою вона пхнула Русинів в обійми йіх найтяжчих ворогів, Татар і затим Великорусів, і через то була далеко відперта і від Чорного моря. Вона втеряла так найважніщі підвалини своєі економічноі і політичноі сили і нарешті мусіла упасти.
Удари, що знищили польську державу, збудили польську націю до нового житя. Столітє після розділу Польщі було свідком не тілько великого зросту польськоі літератури, штуки й науковоі праці, але також майже безпереривноі, многовидноі боротьби за відбудованє політичноі сили і самостійности Польщі. В сій боротьбі, що мусить кождого, навіть противника польських політичних змагань, наповнити подивом для завзятости і жертволюбности польськоі націі, можна виразно розрізнити два періоди — романтичний і реалістичний. Романтичний період почав ся хлопським повстанєм против Россіян, імпровізованим 1794 генералом Косцюшком, а скінчив ся повстанєм р. 1863. Характеристичною прикметою сего періоду була наівна віра польськоі інтелігенціі, що простий люд чує втрату польськоі самоуправи так само болюче як пануючі класи і що треба тілько гучного патріотичного поклику, обіцянки будущоі вільности й рівности, і вся народня маса запалить ся до повставя для боротьби за відбудованє Польщі. Ян глибоко отся ілюзія була вкорінена в думках польських патріотів, доказує факт, що навіть страшенна лекція р. 1816, коли польські хлопи в західній Галичині найжорстокішим способом повбивали польських патріотів, що лагодили ся до революціі против Австріі, не змогла польських патріотів навчити чогось кращого, і треба було ще дальших лекцій в рр. 1848 і 1863—64, аби бодай більшу частину націі вилічити від сеі романтичноі іллюзіі.
Новий період у польських реставраційних змаганях, що я назвав реалістичним, починає ся двома появами, майже рівночасними, що виринають рівночасно в остатнім проблиском польського революційного романтизму: повстанєм, з одного
