Сторінка:Журнал «Архіви України». Випуск 1-3 (249). 2002.pdf/202

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

через УНКВС, із траншей та бліндажів у Музейному містечку було вилучено та складено у сховищах до 30 тонн документів, переважно пошкоджених.

Основне завдання, яке було поставлене в цей час перед архівом державними і партійними органами, — зібрати документацію установ, підприємств і організацій, що існували в м. Києві та Київській області в період тимчасової окупації, було виконано за короткий час.

Відповідно до наказу НКВС УРСР від 1 грудня 1943 р. відбулася реорганізація архівних установ України, зокрема 01.03.1944 р. розпочав діяльність виділений з Київського обласного історичного архіву нинішній Центральний державний історичний архів України в Києві (ЦДІАК). Йому були передані сховища по вул. Короленка, 22-А і Покровська, 7 з усіма документами — фондами установ, діяльність яких виходила за межі колишньої Київської губернії і Київської області. Одночасно Київський обласний історичний архів було перейменовано на Київський обласний державний архів (КОДА).

Закінчення Другої світової війни сприяло відновленню і розвитку архівної справи, що підкріплювались трудовим ентузіазмом архівістів. Так, станом на грудень 1949 р. у КОДА загалом налічувалося 6 820 фондів (1 524 452 справи), 12 161 кг розсипу документів за період з кінця XVIII ст. по 1940 рік, переважно відновлено довідковий апарат. Функціонували відділи: таємних фондів; фондів установ дожовтневого періоду; фондів установ періоду Жовтневої революції і соціалістичного будівництва; військових фондів, а також науково-довідкова бібліотека (ф. Р-910, оп. 2, спр. 60). Упорядкування архівного господарства в основному було завершено до 1953 р.

Продовжувалась робота по розмежуванню документів із ЦДІАК та іншими архівними установами. У зв'язку з ліквідацією в 1950 р. військових відділів облдержархівів, утворенням у 1954 р. Черкаського обласного і в 1962 р. Київського міського державних архівів та вдосконаленням науково-довідкового апарату було проведено передавання великого масиву непрофільних фондів. У цілому було передано 3 500 фондів. “Географія” цих дій була досить широкою: ЦДВІА СРСР, ЦДАРА СРСР, ЦДАЖР СРСР, Особливий відділ ДАУ при Раді Міністрів СРСР у Москві, Військово-історичний архів у Ленінграді, обласні архіви Риги, Гомеля (з філіалом у м. Мозирі), Челябінська, Вітебська, Бреста, Воронежа; обласні архіви в Україні — в містах Житомирі (з філіалом у м. Бердичеві), Полтаві, Черкасах, Одесі, Вінниці, Донецьку, Ворошиловграді, Рівному, Сумах, Кіровограді.

Із червня 1960 р. архівні установи було передано із системи МВС УРСР у відання Архівного управління при Раді Міністрів УРСР. У результаті Київський обласний державний архів був підпорядкований Архівному відділу облвиконкому (наказ МВС УРСР від 24 червня 1960 р. № 169, розпорядження Київського облвиконкому від 5 липня 1960 р. № 315).

Паралельно з передачею непрофільних фондів Київський облдержархів активно комплектувався документами обласних установ, органі-