СУЧАСНА АРХІВІСТИКА В ПОЛЬЩІ
У процесі змін, що відбуваються постійно і є іманентними ознаками розвитку людства, змінюються потреби і можливості дій людини. Протягом багатьох століть простежується поява нових професій, зміна характеру та ускладнення інших. Кожна така зміна має свої причини та наслідки. З цього погляду архівістика й архівісти не є винятком. Відтоді, як люди навчилися писати й засвідчувати здійснені угоди, а також ухвалені рішення, постала потреба зосередження та збереження документів. Однак необхідність виокремлення спеціальної професії прийшла не відразу. Цей процес розпочався лише в ХІХ ст. разом із роздумами про суспільні функції архівів та формуванням сучасних націй, свідомих своєї історичної і культурної відмінності. Тоді архіви й набули статусу самостійних інституцій, більш-менш відкритих для широкої громадськості. В той час постало й питання професійної підготовки осіб для роботи в новостворених інституціях, виникли перші архівні школи.
Архівістика на європейськім ґрунті почала розвиватися з грона історичних дисциплін, спираючися на майстерність історика. Вона стала однією з допоміжних історичних дисциплін, що розвивається чи не найдинамічніше, використовуючи інші спеціальні дисципліни, насамперед дипломатику і сфрагістику, для власних потреб. Поступ цієї галузі протягом десятиліть відбувався гармонійно, без значних прискорень та стримувань аж до 70-х років ХХ ст., тобто до часу появи комп'ютерів. Разом з активізацією їхнього застосування, щоразу ширшим доступом і більшими можливостями, людство опинилося на зовсім іншому шляху розвитку, а архівістика постала перед ризикованим питанням: чи лишається вона, як і раніше дисципліною науки, близькою до історії, чи, можливо, доля віднесла її до сфери науки про управління, а, може, інформатики.
Спробу відповісти на запитання, що змінилося в традиційному полі діяльності архівів і архівістики, варто поєднати зі спробою аналізу навчальних програм із цього предмета на університетському рівні. Тоді як на світанку архівістики існувала повна гармонія між профілем освіти та потребами ринку, то нині, особливо в Польщі, ці дві сфери доводиться розвивати в різних напрямках. Найгіршим є те, що вищі навчальні заклади, за незначним винятком, про що йтиметься
- ↑ Переклад з польської Людмили Демченко.
