Турецька торговля зосереджена переважно у кількох великих торговельних центрах, а саме: у Стамбулі, в Смірні, в Мерині та в де-яких чорноморських портах. їхнє значіння та питому вагу допоможе з'ясувати діяграма a), яка наочно показує, що майже половина всенької зовнішньої торговлі Туреччини припадає на Стамбул, а більш як четверта частина припадає на Смірну, діяграма в) визначає імпорт й, нарешті, діяграма c) ілюструє експорт Туреччини.
.jpg)
До останнього часу в літературі можна відзначити лише одну спробу районування сучасної Туреччини (Анатолії[1]). Згідно з цією пропозіцією Туреччину поділено на три характерні райони: 1) західній — промисловий, 2) середній —хліборобський та 3) східній — скотарський[2]. Не кажучи вже за недоробленість цієї схеми, взагалі розподіл цей незадовольняючий,
- ↑ Німці, напр. Ewald Banse — „Die Türkei“, Берлін, 1919, — додержуються географічного поділу: „Kleinasien, Armenien, Mesopotamien, Nord-ost und Nord-arabien, Syrien“ і т. д ; турки (оф. дан.) нараховують 7 груп вілаєтів, а саме: східні вілаєти, центральні анатолійські вілаєти Чорноморського узбережжя, південно-анатолійські вілаєти, Ескішегірсько-ізмідські, фракійські та західні.
- ↑ Див. ст. Инала Бутаева. — „Экономическое положение современной Турции“ — журн. „Новый Восток“ №2, стор. 613: „Турцию в смысле экономического районирования можно разделить на 1) восточную, 2) среднюю и 3) западную. Это деление совпадает вполне с сельско-хозяйственными районами…“
