щоб десь було зафіксовано джерело колосальних сум, витрачених на побудування. До 1903 р. побудування залізниці становило, за сумарним обчисленням, до 362 міл. карб. Звідки Русько-Китайський Банк, чий капітал виносив напочатку всього півтора десятка мільйонів, дістав 362 міл. карбованців? Коли Банк випустив акції або обліґації, то де ж їх котировано і кому передано? Звідки бралися капітали на спорудження залізниці?
Певна річ, Русько-Азіятський Банк жодних доказів на свої претензії не мав. Та коли б цього було не досить, ми могли б послатися на свідчення, надзвичайно компетентне в цім питанні. Я маю на увазі мало відому в нас постанову підкомісії, утвореної на Вашінґгонській конференції 1922 р., що обміркувала також питання про Хінську Східню залізницю. Ця комісія „мимохіть“ висловилася і в питанні про власника Хін. Схід. залізниці. В доповіді підкомісії ми знаходимо надзвичайно цікаве місце: „Потрібні кошти для цієї будови (цебто залізниці. О. Г.) дав Російський Уряд, і залізниця була збудована під керуванням і контролею цього уряду, що діяв через Товариство Хінської Східньої залізниці. Залізниця дійсно є власність Російського уряду“. Це свідчення підкомісії не заперечуване і не відхилене в протоколах Вашінґтонської Конференції, є надзвичайно яскравий доказ того, хто справжній власник Хінської Східньої залізниці; доказ тим цінніший, що на Вашінґтонській Конференції брали участь найголовніші імперіялістичні держави, що з-поміж них тільки й можуть вийти нові претензії на Хінську Східню залізницю. Власник залізниці — правонаступник кол. Російської держави — Союз Радянських Республік. Це й визнали угоди радянсько-хінські 1924 р.
За правну підвалину ХСЗ стали радянсько-хінські угоди 1924 року. Умова 31 травня з Пекінським Урядом і вереснева умова з Мукденським зверхником — Чжан-Цзо-ліном, загалом збігаються. Радянський Союз і Хіна встановлюють один з одним нормальні дипломатичні стосунки, умовляються в майбутньому додержувати у своїх стосунках засад рівноправности. СРСР відмовляється від права екстериторіяльности своїх громадян, відмовляється не тільки формально, але й реально від порушення суверенних прав Хіни і застосовує цей принцип щодо Хінської Східньої залізниці. Хінська Східня залізниця згідно з „Умо-
