вирвавшися з гір, тече вже повільніше, розбиваючись на ряд нешироких, зручніших для переходу, рукавів. З 24 на 25 вересня ночували, пройшовши Ларс („Ларсов кабак“), під „Шат“-горою (Шат-гора праворуч від Тереку), де доводилося кілька разів наводити для переходу міст, і 27 вересня ночували під „Черебашовим кабаком“, що знаходився вже в „Аристова князя сонской земле“. 28 вересня минули „большой сонский кабак“ (сел. Степанцмінда у підніжжя Казбеку) і далі йшли, видимо, лівим берегом Тереку, а не правим, як іде сучасний військово-грузинський шлях, тому що 30 вересня їм довелося знову перейти Терек, щоб піднятися на Крестовий перевал — „между Терского верховья и Арагуят (тобто Арагви) реки“. Самий перехід через гори у звіті про посольство Звенігородського, на жаль, не записано і далі тілько відзначено, що до 4 жовтня їм довелося стояти на Арагві („от дозжов река Арагуй была велика“) під Арістовим кабаком (Ананур?). 5 жовтня вони перейшли „рубеж Аристовой земли“ на тій же річці і 8-го були на річці Лозані (Алазань).
Цей кружний шлях був, однак, дуже невигідний. Проходивши через землі багатьох февдальних владарів, доводилося дуже витрачатися на подарунки. Гірська частина шляху уявляла природні перешкоди, які було важко подолати. В одному Дар'яльському межигір'і доводилося щоразу будувати кілька мостів через Терек. На весь шлях витрачалося більш як місяць, а за виключно сприятливих умов не менш як 25 днів. Ось чому вже в XVII ст. і в Москві, і в Грузії цікавилися питанням встановити прямий шлях від моста Тереку до Кахетії через Північний Дагестан. Майже кожному посольству, коли його виряджалося з Москви, пропонувалося три варіянти шляху: 1. „На Алкаса князя Кабардинского“, 2. „На Шіха мурзу Окутского, на Аварского князя да на Черного князя“ і 3. „На Шевкалы“. Перший з цих варіянтів — це тільки но простежений шлях всіх посольств XVI сторіччя. Цікаво відзначити, що московський уряд, звичайно, дозволяв йти цим шляхом лише „за неволю“, коли йти іншими путями буде неможливо. Магістраль другого варіянту визначається в загальних рисах поселеннями ококів, або ауків, на північних кавказьких передгір'ях поміж р. Аксаєм та Акташем, а далі Аварією і р. Чорною Койсу. Третій варіант намічувано ще більше на схід, місцями безпосередньо узбережжям Каспійського моря. Питання про два останні варіянти обговорювалося,
