між іншим, в Москві в 1589 р. підчас перебування там посольства князя Вачназіна (де легко прочитати перекручене сучасне прізвище Вачнадзе) і старця Кирила. Заявивши, що шлях на Аварію їм невідомий, вони рекомендували швидше третій варіянт. За варіянтом Вачнадзе шлях мав іти просто від річки Тереку в південному напрямі на Тарки (на березі Каспійського моря біля сучасного Махач-Кала) і звідси звертати вглиб Дагестану, спочатку в північно-західньому напрямі, а потім прямо на південь до Кизикумуку, звідки будо вже легко, на думку Вачнадзе, перевалити в Кахетію. Весь цей шлях, за словами Вачнадзе і Кирила, можна було зробити за 15 день, що скорочувало час на сполучення поміж Тереком і Кахетією удвоє. Навпаки, черкаські посли, що були в Москві одночасно з посольством Вачнадзе, висловлювалися за шлях через Аварію, як вигідніший через природні умови і який до того ж проходив через місцевості, де легко дістати провіянт: „дорога добре добра, гор мало и воды невелики и государевым ратным людям, которые будут в провожанье, прокормиться будет мочно“. Заздалегідь можна було б сказати, що за існувавших взаємин з шамхалом всі ці проєкти здійснити не можна було.
На початку XVII сторіччя закрився шлях і через Сонську землю через розрив взаємин на той час поміж Арагвінським ериставом і царем Кахетії. Останнє руське посольство, що намагалося перейти цим шляхом, очевидно, виряджене в 1637 р. з Москви до Кахетії посольство Князя Волконського і Хватова. Прийшовши до Кабарди і вияснивши остаточно неможливість йти через Сонську область, Волконський і Хватов пройшли до Кахетії через землі хевсурів і тушін („Хавса“ і „Тузі“ статтейного списку Волконського і Хватова). Увійшовши в межигір'я Тереку, вони взяли ліворуч і йшли, видимо, припливом Тереку Кістінкою; далі, переваливши через гори, посувалися вниз хевсурською і вверх пшавською Арагвою і звідси знову через гори (поблизу Барбало) вийшли на верхів'я Алазані, звідки вже одкривався вниз цією річкою прямий шлях до Кахетії. Треба, однак, тут же зазначити, що документи, які стосуються посольства Волконського і Хватова, ще не видані. Персонально автор цього міг з ними ознайомитися лише поверхово. Про це посольство відомо лише за короткими відомостями у Броссе (1. Переписка грузинских царей с российскими государями 2. Examen critique des annales géorgiennes au moy-
