en des documents russes), а тому й маршрут цього посольства можна відновити лише приблизно.
В XVII ст. русько-грузинські взаємини значно ускладняються. Нове зміцнення на цей час Персії, що захопила на Кавказі, як було вже зазначено вище, на той час ряд турецьких володінь, принесло нове велике лихо Східній Грузії; Карталінію захопили персіяни і в Тифлісі володіли в XVII ст. перські призначенці із грузинських царевичів, що прийняли магометанство — Ростом і Вахтагн V Шах-Наваз, чиї придворні пишні звичаї так яскраво нам описав Шарден, а з 1615 року починаються руйнацькі наскоки перських шахів на Кахетію. За таких умов у кахетинського царя Теймараза і виникає думка про загально-грузиньску згоду Кахетії, Імеретії та володарів Дадіяні й Гурієлі — щоб боротися з усіма зовнішніми ворогами Грузії, щоб вигнати персіян з Карталінії і знову об'єднати цю область з Кахетією. Від Москви Теймураз сподівався одержати грошову субсидію і збройну допомогу. Московський уряд ставився до цих плянів стримано. Надмірне посилення Персії на Кавказі було для нього, звичайно, так само небажане, як і посилення в XVI сторіччі Туреччини. Затвердившися на Каспійському узбережжі аж до Дербенту, Персія тепер з'являлася на Північному Кавказі, певно загрожувала Шамхалу й Кабарді, звідки було недалеко й до Тереку. Утворювати з-за Грузії конфілкта з Персією не входило, однак, в пляни московського уряду. Перш за все це значило ризикувати русько-перською торгівлею, яка відогравала значну ролю в руській торгівлі XVII сторіччя. Та й взагалі Персія Сефефідів в XVII ст., яка ще вчора субсидіювала першого Романова, була занадто велика у світовому маштабі постать, щоб з нею не рахувалася Москва, що ледве що сперлася на ноги після заколотів. Московський уряд субсидіював Теймураза, але ухилився від збройної допомоги, запропонувавши замість того мирне заступництво за Грузію перед Персією. І дійсно, він робив в цьому напрямі певні кроки, намагаючись в той же час надати своїм взаєминам з Теймуразом лояльного характеру перед Персією, що поглядала досить скоса на ці взаємини. Як би там не було, русько-грузинські взаємини, що в XVI сторіччі зберегли місцевий кахетинський характер, розгортаються в XVII сторіччі в усій широчині і складності загально-грузинського маштабу, і руські посольства з'являються тепер не лише в Кахетії, але й у Західній Грузії, в Імеретії та Мінгрелії.
