ріялів, які маємо в літературі щодо антропології кримських татар.
Довжина долішніх кінцівок. Цю ознаку розглянемо не в абсолютних величинах, а у відносних щодо висоти бюсту (показник скелії), себто правдивішу величину, яка ясніше дає уявлення про дану ознаку з боку її пропорцій.
| Брахіскели | Мезоскели | Макроскели | |
| Степова смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 25,5 | 29,5 | 45,0 |
| Середня смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 15,5 | 32,5 | 52,0 |
| „ Носовим | 19,7 | 32,0 | 48,3 |
| Узбережна смуга: | |||
| за Теребінською-Шенгер | 12,5 | 31,0 | 56,5 |
Звідси бачимо, що за довжиною долішніх кінцівок кримські татари досить різноманітні, здебільшого вони скрізь макроскели (довгоногі), при чому найбільш довгоногі є татари узбережної смуги, найменш довгоногі — степової смуги, а середньої, як західньої, так і східньої, татари займають проміжне місце, відповідно цьому брахіскелів (коротконогих) найменше в узбережних і найбільше у степових татар.
Показник голови. Дані Теребінської-Шенгер, Мережковського та наші щодо показника голови помітної ріжниці поміж районами не дають; лише в південно-узбережній групі помічається невеличке підвищення пересічного показника голови. Взагалі кримські татари усіх районів очевидно пересічно є короткоголові (брахікефали). Дані інших дослідників (Лижина, Харузина та Ікова) дають значно менший пересічний показник голови для степової та середньої смуг, що мабуть можна пояснити різними способами міряння (якими саме способами міряли ці дослідники — невідомо) та порівнюючи невеличкою кількістю досліджених ними суб'єктів. Щодо татар південнно-узбережної смуги, то за всіма дослідниками татари цієї групи є брахікефали, з деякими відмінами у різних авторів в той чи інший бік від даних Теребінської-Шенгер. Цікаво відзначити, що елементи брахікефальні найбільш поширені серед південно-узбережних татар (96%) при майже цілковитій там відсутності елементів довгоголових, далі йдуть татари степові, серед яких при значній кількості брахікефалів зустрічаються й суб'єкти довгоголові в невеличкій
