П. ЛОЗІЄВ
Латинська абетка був той послідовно-еволюційний крок, що мав на меті полегшити робітничим та селянським масам Радянського Сходу опанування нової, народженої жовтнем культури та тим самим вирвати їх з лабетів колишньої темряви. Арабська абетка вмирає в житті. У той же час під тиском нового ладу зникає старий побут — безмежний простір для наукових дослідів етнографа й історика.
3-ій пленум Всесоюзного Центрального Комітету в справі заведення нової (латинізованої) абетки в Казані, у грудні передминулого (1928) року, і кожна з виставок матеріялів сучасного друку та поліграфпромисловости доводить безперечний успіх латинізації та прагнення мас до якнайскоршого оволодіння нею й найдоцільнішої уніфікації латиниці на практиці.
Багато перепон стоїть ще на шляху цілковитого культурного перевороту серед усієї багатобарвної маси трудящих Сходу. Але нове життя владно йде, ламає старе, переможно нищить його. І коли на Радянській Україні ми переводимо з усім напруженням глибоку наукову роботу по історико-етнографічному дослідженню українського населення, старанно нотуємо все, — старе зникає, вмирає, — то з ще більшою увагою та поспіхом ми мусимо провадити таку роботу на нашому Радянському Сході, де носіями давнини є люди старого покоління, люди літні, і де ця робота етнографічного досліду завдяки місцевим умовам та забобонам не така вже легка.
- ↑ Погоджуючись з основною думкою автора статті, редакція вважає за потрібне підкреслити, що наші етнографи-сходознавці повинні вести свою роботу ніяк під знаком ідеалізації давнини. Це є найнебезпечніший ухил у етнографів взагалі. Сподіваємось, що радянські етнографи-сходознавці його уникатимуть.
