Сутри (від sūtra – “шнур”) – це особливий вид конспективних текстів, які складаються зі стислих тезисних висловлювань-сутр. Поява такої літературної форми була викликана тією обставиною, що в давнину учні завчали сутри напам’ять і обсяг матеріалу, який треба було запам’ятати, мав суттєве значення. Але наставник тривалий час давав учневі докладні пояснення, той був добре обізнаним із предметом вивчення, тому лаконічність тез не ставала для нього перешкодою: сутри фактично виконували роль лише підказки, так би мовити, шнура, на який нанизано цілий оберемок асоціацій.
“На́рада-бгакті-сутри” є одним з найвідоміших засадничих текстів традиції бгакті. Свамі Бхутешананда (дванадцятий очільник Місії Рамакрішни) зазначає, що стосовно автора “Сутр” і часу їхнього написання “немає повної ясності” [Narada Bhakti Sutras by Swami Bhuteshananda 2009]. Р. Радж Сінх у своїй книзі “Бгакті та філософія” датує “Нарада-бгакті-сутри” приблизно початком XI ст. н. е. [Singh 2006].
Нарада – міфічний мудрець, який згадується ще в Атхарваведі і якому приписується авторство деяких гімнів Рігведи. У пізній міфології він зазвичай асоціюється з Вішну-Крішною[1]. Нарада вважається сином Брахми й богині знання Сарасваті. Його називають деварші, тобто “мудрець серед богів”, у ролі посланця яких він час від часу передає людям поради й повідомлення. В іконографії Нарада зазвичай зображується з індійським струнним музичнім інструментом віна.
Що стосується слова бгакті, то воно (а також ще кілька санскритських термінів) залишено в цій публікації без перекладу, оскільки не має точного українського відповідника. Як зазначав стосовно перекладів із санскриту Геґель, “вимагати, щоб висловлювання, зроблене мовою народу, котрий має інший, ніж у нас, спосіб мислення та особливу своєрідну культуру, було передано таким виразом нашої мови, який би відповідав йому в усій своїй повноті й визначеності, було б, звичайно, повним нерозумінням суті справи – якщо сказане має інтелектуальний, духовний зміст, а не стосується таких безпосередньо сприйнятих органами чуття предметів, як сонце, море, дерево, троянда і т. д.” [Гегель 1994, 131–137]. Індійські місіонери зазначають, що їм важко (якщо взагалі не неможливо) розповідати про бгакті іноземною мовою [Sri Rajnish (Osho) 2015].
Звернувшись до словника, знаходимо такі значення слова бгакті: “причетність”, “відданість, вірність”, “смирення, покірність”, “любов”. У нашому випадку всі ці смислові відтінки характеризують ставлення віруючого (бгакта) до Бога. Бгакті вважається найлегшим методом йоги (вивільнення людиною своєї істинної, духовної природи), оскільки, на відміну від аштанга-йоги (восьмиланкової системи Патанджалі) або джняна-йоги (йоги знання), не вимагає від адепта виконання суворих психотехнічних вправ чи розуміння витончених і складних філософських концепцій. Духовний ріст бгакта забезпечується його емоційним зв’язком з Богом, через що найбільшого поширення рух бгакті набув серед тих релігійних груп, котрі шанують Бога як Верховну Істоту, котра має певну зовнішність, якості й т. д.
- ↑ У Бгаґавадґіті (10:26) Крішна каже: “З Божественних мудреців Я Нарада”.
