Сторінка:Журнал «Україна», 1924. – Кн. 1-2.djvu/74

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

питали пояснень в Куліша. Їм очевидно здавалось, що козацька голова і орел це символи двох народів. Але Куліш знов спокійно і навіть повчаючи росказав їм, що малюнок зроблено було ним як ілюстрацію до народньої пісні, де мова йде про козака, який впав на полі і орел довбає йому очі. „Пѣсни эти напечатаны в Москвѣ Максимовичемъ. Я даже могу привести отрывокъ. Въ этой пѣснѣ орелъ говоритъ вдовѣ козака:

Ой я твого пана знаю,
Ой я з його попас маю:
Біле тіло вищипую,
Ясні очі видовбую.

Другой примѣръ:

В чистім полі орел летить
На козака налітає,
Очі йому випиває.

Есть еще много примѣровъ на эту тему, любимую народомъ при изображеніи въ пѣсняхъ кончины козака на полѣ битвы“.

Пояснення Куліша очевидно цілком заспокоїли підозріливість жандармів.

Принаймні, вони більше не зверталися до цієї теми.

Малюнок зберігся в двох екземплярах, один оливцем тонко й художньо намальований. В другому контури по оливцю наведені чорнилом. На останньому, який наводиться тут видко на орігіналі з правого боку внизу між штрихами малюнку дату: 1843.

В. Міяковський.


БАЛЬЗАК НА УКРАЇНІ
(1847—1850).
„Je fais souvent ma prière à l'Esperance et me tourne toujours vers l'Ukraine“. (Balzac, Lettres à l'Etrangère, t. I, p. 535. Mai 1840)[1].

В свойому колишньому етюді про кореспонденцію Бальзака у „Вестніку Европи“[2] Еміль Золя[3] докладно спиняється на постійній боротьбі Бальзака з боргами, на його поглядах на драматичне мистецтво та на його політичних надіях і претензіях. Пригадує він і те, що Бальзак побував у Росії, і на Україні, де й одружився з графинею Ганською. Не говорить він тільки нічого про вражіння й думки Бальзака підчас його перебування

  1. „Часто молюсь я Надії і завше повертаюсь лицем до України“. (Бальзак, Листи до Чужинки, т. І, ст. 535, Май 1840).
  2. Бальзак и его переписка (Вѣстникъ Европы, 1877, № 1, ст. 257–296): „Кінець минувшого року, пише він у своїм артикулі в 1877 р., ознаменувався надзвичайно великою літературною подією — виданням листів Бальзака (1819–1850). Ніколи ще збірка листів не викликала такого зацікавлення й такої живої симпатії. Не дивлячись на велику кількість споминів про його, можна сказати, що Бальзака не знали до появи в світ цього листування“.
  3. Е. Золя — визначний французький романіст (1840–1902).