своєї сестри із Швейцарії: „Я поїду побачити Україну й ми пообіцяли собі чудову й світлу подорож до Криму, маловідому, як знаєш, країну і яка, кажуть, в тисячу разів краще Швейцарії й Італії. Ніби азійська Італія“[1]. (Жовтень, 1833).
Він збірається там побувати, вже в слідуючому році: „Я казав Борже, що вересень побачить мене у Відні, а потім цілий рік на Україні, в Криму“ (Січень, 1834)[2].
Бальзак робить усе можливе, щоб спокійно й щасливо прожити там цей рік, будує пляни для своїх праць, цікавиться й дорожить кожним словом про той край, де жиє його кохана. Він бажає приїхати туди молодим, гарним, здоровим. І все це ми дізнаємось із листів до неї ж, з листів до „Чужинки“: „Не бажаю жадних перешкод для мого року на Україні, першого цілковитого щастя мого життя…: прожити на Україні добрих вісімнадцять місяців!“ (Листи до „Чужинки“, т. I, ст. 142). (11 Березня 1834 р.)[3].
Але ж і в тім 1835 р. Бальзак не вибрався на Україну. Першого березня він пише до Ганської у Верхівню, куди вона повернулась із Відня: „Дістав листа, в якому Ви мене сповіщаєте про Ваш виїзд до Вашої єдиної Верхівні. Таким побитом, я не побачу Вас у Відні. Відкладу мою подорож до Есслінгу й Ваграму на кінець літа, щоб, таким робом, виїхавши — добратись до України“ (ст. 233).
Через два місяці він пише своїй „зірці“ про свої книжки, які буде надсилати одну за другою, щоб вони виробили йому там потрібну симпатію, раніш ніж він туди персонально появиться.
Цим же літом Бальзак дізнається, що до Верхівні можна доїхати з Парижу в одинадцять днів (ст. 251), надіється там розказати де-які „делікатні“ речі про знайомих, що було-б незручно в листі, бажає заробити як можна більше грошей, щоб, виплативши борги, спокійно їхати на Україну і, навіть, купити дім у Парижі, в надії, що, коли п. Ганська туди приїде, він зміг би його їй пропонувати „в подяку за гостинність, яку Ви мені обіцяєте у Верхівні“ (ст. 276).
Але ж видко, що у п. Ганської бували де-які сумніви що до цього гостювання, може в звязку з настроєм і бажаннями її чоловіка (якого Бальзак називає иноді з повагою „українським маршалком“ і обмінюється час від часу ласкавими листами й подарунками), бо в листі до неї в жовтні 1835 р. відчуваються де-які відгуки цих верхівнянських настроїв, на які товсто-шкурий Бальзак не звертає особливої уваги: „Дістав Ваш лист із Бродів і дякую за нього з глибини душі. Чим більше Ви мене відмовляєте приїхати до Верхівні, бо це було-б для мене великою втомою, тим швидче я приїду. Але ж заспокійтесь; я не зможу дихати леговієм вільности, почувати себе звязаним, инакше сказати, без боргів, раніш квітня, травня, або червня. Але я поїду у Верхівню спокійно писати Пилипа II, або Марію Туше, або які инші твори, котрі дадуть мені фінансову незалежність, три франки на день, які бажав собі усунений На-
- ↑ V-te de Spoelberch de Lovenjoul. Un roman d'Amour, p. 84.
- ↑ Balzac. Oeuvres Posthumes, Lettres à l'Étrangère. vol. I (1833–1842) vol. II (1842–1850) Paris. 1899–1901. 2 vol.=1046 cm Nouvelle Serie; Revue des Deux Mondes déc. 1919. p. 814.
- ↑ У Відні я зроблю освітлюючі й підготовчі праці на Дунаю, щоб ліпше намалювати бої при Ваграмі й Есслінгу, які будуть моїми сюжетами для праці на слідуючу зіму на Україні, коли бажаєте“… (ст. 159, 10 травня 1834 р.); „коли я сказав відносно гір, то хотів сказати про рівнини, бо Україна, як Ви говорите, — рівнина“ (ст. 170, 13 липня 1834); „Треба буде зробити багато верстов, пішки піти до Верхівні на богомілля, щоб прибути туди в молодій формі, я став таким товстим, що часописі з мене сміються, прокляті“ (ст. 194, 18–19 жовтня 1834 р.).
