— Так, ви мене розумієте, Едварде. „Дункан“ — порядний корабель. Він може витримати на хвилях полудневих морей. Він може зробити подорож навколо світу, і він її зробить. Ідьмо, Едварде, їдьмо-ж шукати капітана Гранта!
Лорд Гленарван обняв свою дружину. Він усміхався і міцно пригортав її до свойого серця, а Мері та Роберт цілували їй руки.
І на ці палкі слова у всіх присутніх вихопився поклик захоплення й вдячности.
Вже була мова про те, що леді Еллен мала душу мужню й шляхетну. І найкращий доказ — те, що вона хотіла тепер зробити. Так, лорд Гленарван міг пишатися своєю дружиною, здатною його розуміти і йти за ним. Врятувати капітана Гранта самому — це спало на думку лордові Едвардові ще в Лондоні, коли Морська Управа рішуче відмовила на його клопотання, а що він не впередив леді Еллен — це тільки тому, що не міг іще зважитися на розлуку. Леді Еллен сама хотіла їхати. Вагатися вже було нічого.
Вирішено рушати. Не було чого гаятися, і того самого дня лорд Гленарван післав наказ Джонові Мангльсу привести „Дункана до Глазго й приготувати все до подорожи в полудневі моря, яка могла бути й подорожжю навколо світу. Леді Еллен, висловлюючи свій рішучий намір у такий далекий плав вибратися, не помилялася що до „Дункана“: дуже міцно збудована й швидка на ходу яхта могла сміливо рушити в далеку подорож.
Це була чудова парова яхта на 210 тон[1]. Перші кораблі, що прибилися до берегів Нового Світу — кораблі Колумба, Амеріґо Веспучі, Пінсона, Магеллана — були багато менші[2].
Дункан мав дві щогли та все инше відповідне знаряддя. Вітрилля його було дуже добре, отже він міг іти за вітром. Але найбільше можна було сподіватися на механічну силу, що містилася в його боках: машина його, силою на сто шістдесят коней, збудована за новою системою, мала таке приладдя, щоб опалювати, яке давало найвищу напругу парі; вона давала найвищий тиск і пускала в рух подвійну пру-
- ↑ Тона (морська або англійська) — 62 пуди; звичайна (французька) 1000 кілограм — 61 пуд.
- ↑ Ось Христофор Колумб у четверту свою подорож вирушив з чотирма кораблями, що найбільший з них, яким їхав сам, мав тільки 70 тон, а найменший — 50. Тепер такі розміром бувають тільки „каботажні“ кораблі — торговельні, що не відпливають далеко від морських берегів.
