Перейти до вмісту

Сторінка:Жюль Верн. Діти капітана Гранта (1929).pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

— Дивіться он в той бік. Чи не бачите чого там?

— Нічогісінько.

— Ви дивитеся не туди, куди треба, не на самому обрії, а вище, де хмари.

— Де хмари? Хоч як я дивлюся…

— Ну, так стежте очима за шпилем передньої щогли!

— І все-таки я нічого не бачу.

— Тому, що не хочете. Хоч ми ще на відстані 40 миль, але Тенерифський пік зовсім ясно видно над обрієм.

Чи хотів Паганель бачити Тенерифський пік, чи ні, але кілька хвилин згодом змушений був переконатися цього, щоб не показатися сліпим.

— Що, нарешті бачите? — запитав Мангльс.

— Так, так, бачу, — відповів Паганель; — то оце, — додав він погордливо, то оце називають — Тенерифський пік!

— Отсе саме.

— Очевидно, височінь його досить незначна.

— Одначе він підіймається на 11000 футів над рівнем моря.

— Це не може рівнятися до Монблану. Не суперечу, але коли ви будете злазити на нього, він, може, здасться вам занадто високим.

— О, злазити на нього, злазити! Мій любий капітане, по що, скажіть будь ласка, це робити після Гумбольта й Боплана? Великий геній, цей Гумбольт. Він злазив на цю гору й склав такого описа, що кращого не можна й бажати; він зазначив там п'ять поясів: пояс виноградників, пояс лаврових дерев, пояс соснин, пояс альпійських вересів, і нарешті неродючий пояс. Нога його була на самому верхів'ї піка, і там йому не було навіть місця сісти. З верхів'я гори зір його обіймав простір, що дорівнює четвертині Еспанії. Потім він відвідав вулкан, оглядав його усередині і досяг самої глибини згаслого кратера. Що-ж ви хочете, щоб я зробив після цеї великої людини, питаю я вас?

— Справді, — відповів Джон Мангльс, — більше вам немає чим скористатися. Це шкода, бо ви дуже знудитеся на Тенерифському порті, почікуючи корабля. Там не можна сподіватися на якусь розривку.

— Але, любий Мангльсе, — сказав Паганель, — хіба на островах Зеленого Миса немає відповідного пункта для перестанку?

— Й справді! Нема нічого легше, як пристати до Вилля-Прая.

— Не кажучи ще про одну вигоду, якої не можна занехаяти, — додав Паганель, — а саме, що острови Зеленого Миса є недалеко від Сенегалу, а там я знайду своїх земляків. Я знаю, що вважають, ніби ця група островів є зовсім нецікава, дика, шкідлива на здоров'я, та проте вона варта уваги географа. Спостереження — це наука. Є люди, що не вміють