Але Фогг не тратив надії. Він ладен був продовжувати свої шукання, хоч би для того йому довелось їхати до Макао. Коли це до нього підійшов моряк.
— Ваша мосць шукає судна? — спитав він, здіймаючи шапку.
— А ви маєте пароплав готовий до вирушення?
— Так, ваша мосць. Лоцманське судно № 43. Краще зі всієї флотілії.
— Добре воно йде?
— Між вісьма та десятьма милями за годину. Ваша мосць бажає поглянуть?
— Еге.
— Будете задоволені, ваша мосць. Справа йде про морську гулянку?
— Ні, про подорож.
— Про подорож?
— Чи візьметесь ви довезти мене до Йокагами?
При цім запитанні матрос вирячив очі й розвів руками.
— Жартуєте, ваша мосць! — сказав він.
— Ні. Я опізнився на „Карнатик“ і мені треба бути, в крайнім разі 14-го, в Йокагамі, щоби встигнути попасти на пароплав, що йде в Сан-Франціско.
— Дуже шкодую — відповів лоцман, — але це неможливо.
— Я дам вам сто фунтів за день і нагороди двісті фунтів, коли приїду вчасно.
— Це серйозно? — запитав лоцман.
— Цілком серйозно — відповів містер Фогг.
Лоцман одійшов на бік. Він поглянув на море й видно було, що хитався між бажанням заробити величезну суму грошей і небезпекою пускатись в таку далеку дорогу.
Фікс тим часом був страшенно збентежений, а містер Фогг звернувся до містріс Ауди, питаючи:
