Паспарту слухав, стиснувши кулаки.
— Але тепер, — казав далі Фікс, — як видко, містер Фогг повертається до Англії. Добре, я поїду за ним. Але з цього часу я так само пильно будо усувати з його дороги всі перешкоди, як раніш їх ставив. Ви бачите, моя гра змінилась, бо того вимагає моя власна справа. Додам, що й ваші інтереси зходяться з моїми, бо тільки в Англії довідаєтесь, чи служили ви злодієві чи чесній людині.
Паспарту уважно слухав Фікса й впевнився, що той говорив досить щиро.
— Значить — ми приятелі? — запитав Фікс.
— Приятелі? Ні, — одмовив Паспарту. — Спільники — це можливо, але під певним забезпеченням, бо при першому натяку на зраду я скручу нам шию.
— Гаразд, — спокійно промовив шпиг.
По одинадцятьох днях подорожі, 3-го грудня „Ґенерал Ґрант“ входив в затоку Золотих воріт і підпливав до Сан-Франціско.
Містер Фогг не виграв і не програв жадного дня.
Було сім годин ранку, коли Філеас Фогг, містріс Ауда та Паспарту вийшли на американський суходіл, коли так можна назвати пловучу пристань, на яку вони зійшли з пароплаву.
Ці пристані підіймаються й опадають разом з приливом та відливом чим дуже полегшують навантажування та вигрузку пароплавів. Тут пристають кораблі усіх національності в та всякого розміру, а також річні кількаповерхові пароп-
