цього джентльмена й пізнавши, як правильно й спокійно точиться життя в нього, Паспарту рішив, що ця посада саме підхожа йому. Як він найнявся про це ми вже знаємо.
І от коли годинник продзвонив пів на дванадцяту, Паспарту зостався самісінький на увесь дім. Негаючись, він зараз почав оглядати й, як слід, оббігав увесь дім од сутеренів аж до горіща. Геть усюди була пурітанська[1] чепурність, всюди панував надзвичайний лад. Дім скидався на черепашку равлика, але ця черепашка освітлювалась і опалювалась ґазом. В другому поверсі Паспарту швидко знайшов призначену для слуги кімнату. Елєктричні дзвінки та хатній телефон з'єднували його з антресолями[2] й першим поверхом. На камині стояв елєктричний годинник, з'єднаний з годинником в опочивальні містера Фогга. Обидві ці машини в одну й ту саму часинку відбивали одну й ту секунду.
— Це добре, це як раз до ладу — мовив сам до себе Паспарту.
Поверх годинника висів розпис його щоденних службових обовязків. З восьмої до півдванадцятої вранці були розписані геть усі подробиці його служби; чай і ростбіф[3] в вісім годин двадцять три хвилини. Вода для голення — в девять годин тридцять сім хвилин, причісування — в девять годин сорок хвилин і т. д. Потім з одинадцяти з половиною годин до півночі, коли Філеас Фогг лягав спати, так само усе було розписано, одзначено, упорядковано. Паспарту залюбки обміркував
