увесь цей програм і хутко вивчив його на пам'ять.
Що до гардеробу містера Фогга, то він був гарний й складний: кожен фрак, жілет і ногавиці мали своє число, а в особливій таблиці було визначено, в який день, відповідно сезону, треба було подавати те або инше число вбрання. Такі самі таблички були й до чобіт.
Взагалі, цей дім, в котрому за часів вельми освіченого але метушливого й неуважливого Шерідана повинен був панувати надзвичайний безлад, тепер було комфортабельно[1] обставлено. Книгозбірні й книжок не було, та в них містер Фогг не мав потреби — бо він міг користатись з двох бібліотек — Реформ-клубу, однієї літературної й з другої політичної та правничої. В опочивальні стояла метальова каса, своїм урядженням однаково забезпечена й від пожежі й від злодійства. Зброї й мислівського знаряддя не було. Все навколо свідчило про наймирніщі звички господаря.
Оглянувши все до дрібниці, Паспарту задоволений осміхнувся й весело промовив:
— От це по мені. До вподоби! Що лад — то лад. Ми швидко поладнаємось — хазяйновита й чепурна людина! Чиста механика! Але що ж? — При добрій механиці й служити незлецько…
Вийшовши з дому в одинадцять з половиною годин і, ступивши п'ятьсот сімдесят п'ять раз правою й п'ятьсот сімдесят шість лівою ногою,
- ↑ Затишно, спокійно й зручно до всяких потреб життя упоряджено.
