— Спалить мій пароплав? — кричав Андрю Спіді, ледве вимовляюча слова з обурення. — Корабель, що коштує 50,000 долларів!
— Я вам даю 60,000 — одповів містер Фогг і витяг з мішка велику купу грошей.
Це зробило незвичайний ефект!
Ні один американець не може спокійно бачить такої сума грошей. На хвилину капитан забув свій гнів, свою образу й всю ту лютість, яку він мав до цього пасажира. Його пароплавові було вже двадцять літ, справа ставала дуже корисною. Бомба вже не могла розірватись, бо містер Фогг витяг з неї ґнота
— А залізні частина зостануться мені?
— Вам! I машина ваша.
— Згоден.
І Андрю Спіді вихопив гроші з рук Філеаса Фогга, перелічив їх і сховав до кишені.
Під час цієї сцени Паспарту стояв блідий, а Фікс ледве не вмер на місті. Тепер вже на подорож було витрачено більш 20.000 фунтів, а той необачний Фогг ще й віддає за ніщо машину з залізними частинами, цеб то, що найважніще в пароплаві. Безумовно, що украдена з банку сумма була близька до 55,000 фунтів!
— Не дивуйте, — промовив містер Фогг до Андрю Спіді, коли той сховав гроші — я втрачаю 20.000 фунтів, коли не прибуду до Лондону 21-го грудня на вісім годин та сорок п'ять хвилин увечері. А тому, що я в Нью-Норку спізнився на пароплав, а ви відмовилась везти мене до Ліверпулю!..
— І добре зробив, 50 тисяч чортяк! Принаймі, я в бариші на 40,000 долларів. — Потім він додав спокійнішим тоном:
— Знаєте, що я вам скажу, капитане?..
— Фогг.
— Капитане Фогг, в вас єсть янкі!
