коли пароход прибув до Суецу. За сім день подорожі не було ніяких пригод і через те ні одної години часу не було ні програно, ні виграно.
Фікс швидко відшукав Паспарту на надбережжі. Той ходив вперед і назад та оглядався навколо, бо в нього не було умови, щоб у дорозі не бачити нічого.
— Ну що, пане, положили візу? — запитав Фікс.
— А, це ви! Дякую тепер все гаразд.
— Оглядаєте місто?
— Так. Знаєте, ми так швидко їдемо, що мені здається, ніби я мандрую у сні. Ми зараз в Суеці.
— Суеці.
— Єгипті, значить?
— В Єгипті.
— І в Африці?
— В Африці.
— В Африці! — сказав удруге Паспарту, — якось не віриться. Подумайте, я гадав, що ми доїдемо до Парижу. А тим часом я бачив Париж тільки від семи год. двадцять хв. до восьми год. сорок. хв. і то між Північним і Ліонським двірцями. До того-ж з коча під дощем. Шкода! Хоч би побувати було на Пер-Ляшез і в цирку Єлісейських полів.
— Так ви дуже поспішаєте?
— Я то ні, а от пан мій то, не дай Боже, як поспішає… До речі. Мені треба купити панчох і сорочок, бо ми поїхали без нічого, з одним ручним мішком.
— Я проведу вас на торговицю. Ви знайдете там все, що вам треба.
