Сторінка:Заливчий Андрій Дитинство 1929.djvu/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Батько бив халявою матір… Всі плакали, сестриця кричала… А я визирав і сміявся…

Чудно світила лямпа. Видко було лише батька, якусь безформенну масу і бліде обличчя й зігнуту постать матери та чорну брудну халяву…

З кутка брат закричав:

— А він — сміється…

І я почав плакати.