ворити. Я лежав і гарячково мріяв. Брат здирав з свого тіла одсталу стару шкуру, — з долонь і з рук; і на лобі здіймалася шкура. І мені хотілося здирати у себе — так не було, та й не міг: руки безсило спускались. Вони одужували, і я чекав ще більшої ласки, ще більших турбот про себе.
А у матери було тоді чогось багато роботи. Хата обставлялася діжками, помийницями, горшками. Просто переді мною парили кабанові полову, місили картоплю. На дворі привозили буряки, складали дрова.
Щось було у матери багато роботи. Але вона наварила мені юшки — нерозварена картопля і смачна-смачна. Я з'їв багато; і заманулося мені ще й завтра поїсти такої юшки, тільки з розвареної картоплі. І на другий день була юшка з розвареною картоплею, тільки не було вже масла на цей раз, і мати наварила з олією. Я покоштував і покинув. А мати розсердилась:
— Отже-ж наварила тобі тої юшки, що ти прохав?! Куди-ж тепер, собакам виливати?!
Вона прибрала з столу і пішла собі працювати.
А я лишився один, ображений. І мріяв…
