Сторінка:Заливчий Андрій Зарізяка 1924.djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


 Дома батько з покуття сердито подивився на мене, і, довідавшись в чім справа, поставив мене навколюшки на сіль.

 — Ото, не бався з благородними дітьми.

 Через чверть години я був знову веселий. Шкода було тільки розірваної чумарки.

 1918 р.

сторінка

30