Сторінка:Заливчий Андрій З літ дитинства 1919.djvu/20

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана


V.
Хворий.

 Скупо нам було на ласки.

 Наша хата над самою річкою. Ні, не над річкою. Колись там протікала річка повз самі вікна, а тепер залишилась перед вікнами сама затока — Циганка.

 Це було рано по весні. Розлилася вода і затопила всю толоку, затопила городи круг нашої хати; тільки у дворі не було ще води, кругом же вода.

 Був надзвичайно прозорий весняний, соняшний, день. Вгорі і внизу світило сонце і видбивалося у моїх очах. Блакитне небо, і чорні води, і білі меви кружляли В прозорім повітрі. Якось не хотілося з двору у хату входить.

 Пам’ятаю, чомусь усе виносили з хати: дівани, стіл, ліжко, постіль і одежу. Виносили, роставляли і розвішували скрізь по двору. Я забрався на діван, на подушку, закутався