Сторінка:Заливчий Андрій З літ дитинства 1919.djvu/20

 

V.

Хворий.

Скупо нам було на ласки.

Наша хата над самою річкою. Ні, не над річкою. Колись там протікала річка повз самі вікна, а тепер залишилась перед вікнами сама затока — Циганка.

Це було рано по весні. Розлилася вода і затопила всю толоку, затопила городи круг нашої хати; тільки у дворі не було ще води, кругом же вода.

Був надзвичайно прозорий весняний, соняшний день. Вгорі і внизу світило сонце і видбивалося у моїх очах. Блакитне небо, і чорні води, і білі меви кружляли в прозорім повітрі. Якось не хотілося з двору у хату входить.

Пам'ятаю, чомусь усе виносили з хати: дівани, стіл, ліжко, постіль і одежу. Виносили, роставляли і розвішували скрізь по двору. Я забрався на діван, на подушку, закутався