Сторінка:Заливчий Андрій З літ дитинства 1919.djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

— 18 —

жлукто, товсте наше жлукто… потім щось тонше за його… потім зовсім тонке… Нарешті я його забіраю в долоні. І руки у мені зробились тоненкі-тоненкі і ноги тоненькі-товенькі… І в руках у мене вже не жлукто і не піч, а тоненька-тоненька ниточка…

 Я з острахом кидаюсь… І з радістю бачу, що знову я такий самий, як і був, зі своїми руками й ногами. І мати коло мене…

 І знову мені стало так само хороше, приємно. Мороз проходить по кожі. Тепла рука матері на голові. Бліде обличча з мнягкою усмішкою…

 І мнягка приємна напів-тьма весняного вечора.