Андрій Заливчий був громадським політичним діячем, а не письменником в загальнопринятому розумінні цього слова. Він не був письменником по фаху, але це не значить, що він не був в істоті письменником. Ми знаємо, що політичні діячі здебільшого є і письменниками. І навпаки. Ріжниця лише в тому, що у одних переважує письменницький бік, у других — організаційно-громадський. Трапляється також, що літературний талан у громадських діячів є значно вищим ніж у літераторів-фаховців.
„З літ дитинства“ — де кільки новель автобіографичного характеру виданих напів-випадково, свідчать про не аби який художньо-письменницький хист А. Заливчого. Навіть ці, напів-випадкові виривки літературно-художньої творчости А. Заливчого дають підставу гадати, що при инших, більш сприятливих умовах, з нього виробився б помітний письменник-артист.
Але Андрій Заливчий був політичним громадським діячем і революціонером.
Він був одним з тих, про котрих признається оден, сам тероріст:
А родивсь не борцем,
А співцем…
(Кирилів).
Його біографія коротенько подана в органі Центрального Комітету Української Партії Соціялістів-Революціонерів, відкіля ми її і берем[1].
- ↑ „Боротьба“ ч. 56, грудня н. ст. 1918 р.
