— 102 були військові події, що відбувались в той час між Україною і Мос- ковщиною. Делегація Совітської Росії, одержавши звістки про утворення в Харькові совітського українського правительства, про рішення „Цен- трального виконавчого комітету Всеукраїнських Совітів робітничих, салдатських і селянських депутатів“ (що відбулось 12. січня Н. ст., саме тоді, коли Троцький заявляв про визнання Совітською Росією делегації Української Народньої Республики) не признавати умов миру, заключеного делегацією Української Центральної Ради, про виз- нання цім коміrетом російської делегації в Берестю „представниками федеративного правительства Росії", а, значить, і України, — просто хотіла замести сліди свого поспішного визнання делегації Української Народньої Республики. В той час, як українська делегація дійшла в своїх переговорах до зазначеної вище точки, заступник Троцького -- Иоффе — пові- домив (22. чи 23. січня п. ст.) делеіtації Центральних Держав, що робітниче-селянське правительство української республики постановило послати двох своїх делеЃатів до Берестя для участі в мирових пере- говорах, яко представників Центрального виконавчого комітету Всеукра- інських Сов!ТІВ робітничих, салдатських та селянських депутатів, але в межах російської делегації, яко доповнюючу її складову частину“. При цьому своєму повідомленні розіслав п. Иорфе також заяву „Харь- ківського Правительства“, що київська центральна Рада заступає лише буржуазні кляси і не може через це виступа ги від імені цілого українського народу, що справжнім правительством України являється харьківське правительство. Після цього наступив формальний розрив зносини між московською й українською делеr'аціями. з Харькова було виелано до Берестя „Совітським Українським Правительством“ щелет'ацію в складі Голови Виконавчого комітету все- українських рад робітничих, салдатських і селянських депутатів — Медведева і комісара для справ військових — III ахрая. 10. Проголошення самостійности Української Народньої Респу- блики. Після проголошення третім Універсалом (20. Листопада 1. ст. 1917. р.) Української Народньої Республики Україна вступила на шлях самостійного істнування. Урочиста заява Універсала про феде- ративний звязок України в Московщиною й нашими державними тістами Росії залишалась нездійснені І ми і пездійсним ІІ ми в ті часи словами. Ми бачили вже. По всі зус-илля 1Центральної Ради 3;tiйснити при ціни федерації шляхом утворення федерального російського уряду скінчились цілковитою невдачою. Соціялістична революція, що роспочалась на Московщині, і відгуки її в или их краях ставили несчислимі труд- ности не то що утворенню федерального уряду для ріжIopoҲНИХ країв Росії, а навіть звичайним зноси нам між цими краями. Телег'раф, почта, залізниці - все це було зруйнуване, дезорганізоване. По- їхати з одного краю до другого було, коли не зовсім неможливо, то дуже трудно і небезпечно, бо саме на залізничих лініях відбувались найчастіше бійки між большевицьким і небольшевицьким військом. Отже, ан Ное
