оповістив населення окремою відозвою-повідомленням про початок своєї діяльности.
Ось текст цього повідомлення:
Волею і словом революційного парляменту твого, Української Центральної Ради, в тісній згоді з Правительством революційного всеросійського народу, ти обрав і поставив нас, Ґенеральний Секретаріят, на чолі власти, сказавши нам творити нове і чільне життя у нашім краю.
Во время люте і трудне поклав на нас ти це високе і тяжке завдання. Війна, ота вогненна і крівава спадщина царя Миколи II, до щенту виточила сили і в злидні кинула краї багаті, плодовиті. Державне хазяйство розхиталось, занепало. Із півночі великої Російської Республики суне голод. На заході четвертий рік пала і не вгаса вогонь війни, і погасити його не в силі народ многострадальний.
Великий переворот, утворений народами Росії, розніс високі чорні мури царської неволі. Увесь старий монархичний лад скасовано. У вогню, чаду, в напруженій борні з занепадом революційна демократія примушена творити новий лад державного та соціяльного життя.
Край веселий і багатий, нашу тиху Україну, також зруйновано, зубожено. І ти, народе тихої Вкраїни, так само став до творення свого життя і нас покликав до тої славної, великої роботи.
Ми ж, волю твою вволяючи, без сумніву та без вагання стали там, де нас призначено, і, яко найвищий орган влади України, з свідомістю великого завдання, заявляємо всім громадянам:
Найпершою задачею ми ставимо собі зміцнити новий лад на Україні. Старому царському ладу не може бути і не буде вороття.
Сотні літ український народ поневірявся у національному безправстві, в утисках, в знущаннях. Тепер, відроджений, оновлений, хазяїном увіходить він у Рідний Край до вільного життя. Але століття тих страждань, державна мудрість і спільний інтерес є запорукою тому, що ні одна нація, яка живе на українській землі, не знатиме насильства в своїх національних правах.
І ми, Секретаріят України, керуючись оцим неписаним законом демократій всієї нашої землі, готуючи свій край до автономного життя у великій федерації республиканської Росії, оповіщаємо, що це допустимо ніяких утисків або знущання над чиїми-будь національними правами. Бо тільки згода націй та братерське співжиття дадуть Україні той бажаний новий лад.
Трудящі маси, робітництво, селянство та ті з них, що вдягнені в салдатські шинелі, поклали край старим політичним порядкам. Так само мусить бути край тому порядкові, коли економично дужі кляси панували над клясами працьовників. Ґенеральний Секретаріят України непохитно стане на сторожі прав трудящих мас. Але, крім всесвітнього нещастя, крім війни та безладдя в господарстві, ще инші темні та злочинні сили штовхають нас в безодню. Свідомі та несвідомі вороги народу, свобід і революції вчиняють над населенням бешкети, грабіжі, насильства.
Ми рішуче попережаємо всіх насильників і ворогів революції: властю революційного народу України ми неухильно, без вагання будемо боротися з ними і переслідувати кожний вчинок, що вносить безлад і заколот в край.
В час лихоліття і недолі Україна встала до будування нових форм свого життя, і тим сильніщою та твердіщою повинна бути влада, якій доручено провадити ту роботу.
Тому до всіх демократій звертаємо наше слово:
Народе України! В твоїх руках порядок, лад і вся майбутня доля нашої землі. Без згоди, без співробітництва, без дружної охочої піддержки тобою обраної влади, не може бути творення вільного ладу. Бо тільки дружними зусиллями, бо тільки дружними напруженням одної волі всіх ми здержимо наш край наш край на кінчику безодні і, може, відведемо і виведемо міцним, здоровим, незруйнованим на шлях великої майбутности.
Ґенеральний Секретаріят України.
Київ, 27. вересня 1917. року.“
