— 14:) — Нарешті, було опубліковано особливе „оповіщення від Україн- ської центральної Ради до громадян Української Народньої Респу- блики“, в якім Рада не тільки давала пояснення з приводу прихоту Німців, а й потверджувала незмінність своеї попередньої соціально- економичної політики, наміченої II і IV Універсалахи. Оповіщення де мало слізуючий зміст : „Україна пережила тяжкі часи, яких давно не нерегкивала. Саме в той час, як ІЦентральна Рада доводила до кінця своє діло — хир з західнихи сусі- Ҳами і розпущення додому втомленого, 3х ченого війська, задоволення вашого селянства і робітництва земельних і робітничих законодавством, і як готувалась Передати дальше поряҳкування нашою виз В.Теною Україною установчих зборах. найшли на нас російські большевики. Пішов огонь і руїна по землі нашій. Горіли гороі й села. Тилася кров. ни цилось все багацтво нашої землі. Большевики збаламути багато наших сюдей, особливо салатів, фальши- вими чутками і порожніх обіцянками, котрих не могли здійснити, та захитази обо- Прону нашої країни. Іх підтримували також: ті прихильники старої власти, нищителі трудящого народу, що не хотіли допустити, щоб Україна була вільною і незалеж- ною, щоб зістались в силі свободи, проголошені III і IV Універсалахи. Російське правительство большевиків -- Народні комісари — завзялося знищити Українську Центральну Раду і поставлене нею Правительство Народніх Міністрів, щоб не дати їм довести до кінця миру. Всіма силами повело воно наступ на Киів і стало його безжалісно руйнувати з гархат і палити. Тоді цен- тральна Рада і Рада Народніх іністрів, щоб заховати від знищення столицю України, вийшли з Киіва та перенесли свою діяльність на якийсь час на Волинь. Але весь час — і під обстрілом Київа і підчас виходу свого — не переривали вони своєї роботи кодо забезпечення волі України та її трудящою люду. Центральна Рада прийняла земельний закон, що всю землю передає трудовоху народові, ухвалила закон про восьм игодинний робітничий день. Постановила організувати громадські роботи для безробітних і призначила на це 100 миліонів карбованців. Довела до кінця і діло миру, і в самий час, коли большевики входили до Київа, в Берестю делегати України підписали хир з Німеччиною, Австро- Угорщиною, Болгарією і Туреччиною — мир ночесний і гідний, який вертав Україні всі землі і всіх полонених без усяких оплат. Українське військо, яке вірно зосталось при Центральній Раді. За той час завзято бихось з большевиками. Проте, бачучи, що ця боротьба затягається і що своїми силами не можна буде скоро вигнати з України ворогів і завести ладу, а весна надходить і для роботи. мусить бути лад і порядок, Рада Народніх Міністрів постановила прий- няти допомогу нових, замирених сусідів — Німеччини й Австрії, щоб за домічю їх війська яко мога скоріше очистити край наш. Вороги нашої волі з цього приводу почали лякати людей, що тепер, як Німці йдуть на Україну, то це кінець українській воді, кінець свободам, знов будуть панувати пани, а селянам землі не буде. А це неправха. Українська Центральна Рада, як проголосила своїх четвертим Універсалох незалежність і самостійність Української Республики, так при тій самостійности і незалежности стоїть і буде їх боронити від усякого замаху. Як віддала вона всю землю робочому народові земельних законом, так на тім вона і стоїть. Закони, видані на користь робітників, також будуть і далі в силі. Всі свободи, установлені III і IV Універсалом, і далі зостаються. Професійні спілки, ради селянські і робітничі мають далі вести свою роботу для охорони своїх клясових професійних інтересів. Тільки на власть не можуть вони претендувати, бо власть на Україні мусить бути одна – Української Центральної Ради й міністрів. Всі народности України мають користуватися всіма громадянськими і національними правами та вольностями, які проголошено IV Універсалом. У все це Німці не мішаються і ніякої зміни в тім не мають робити. Вони приходять, як наші приятелі і помішники, на короткий час, щоб помогти нах
