Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/150

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 150 — пануючі позиції. Під гаслом боротьбі з українською буржуазною пресою було геть до щенту знищено по всій зайнятій большевиками Україні досить численну українську пресу. На місце буржуазних“ українських газеті, журналів не появилися пролетарські: їхні місця зайняла больше- вицька преса на московській мові, в якій, на доказ рівноправности мов, друкувались часом на українській мові окремі статейки або хроні- кальні замітки. Українську книжку вагнано було в глухий закуток. Україну було залито агітаційною літературою на московській мові. Театр український притих. Московська і змосковщена плянтаторська інтеліґенція зайняла всюди всі уряд, відтиснувши геть десь на десяте місце молоду українську інтелігенцію — чи то дрібнобуржуазну, чи пролетарську.*) Таке велике культурне спустошення, таку велику загрозу для розвитку української культури принесено було російськими большеви- ками „на вістрях штиків“ на Україну. Те, що в теорії виглядало сяк-так, на практиці було запереченням не тільки української державности, але навіть її української культури. Соціялістична Російська Республика повела на Україні фактично цілком окупаційну політику, справлену на привернення нануючій московській нації її плянтаторського становища в кольонії — на Україні. літика була причиною того, що від російських большевиків відійшли навіть українські комуністичні елементи, що не захотіли пiддержувати Центральної Ради і стали до співробітництва з росій- ськими большевиками і настановленим ними Народнім Секретаріатом. Український соціяль-демократ Неронович, переконаний ,,самостійник“ (0*bшевик, що був пішов спочатку навіть на посаду Народнього Секретаря військових справ, не міг витримати курсу большевицько- московської політики на Україні і через дуже короткий час відмовився не тільки від посади Народнього Секретаря, але взагалі від всякої політичної роботи з большевиками. Ця сама окупаційна політика при- мусила пізніщо виступити проти большевиків і другого Народнього Се- кретаря військових справ Шахрая (Шах-Рай).**) Та ще більш відштовхуючою була економична політика больше- виків на Україні. Хоч вона була й зрозуміла і почасти оправдана тим, цо Московщина тоді вже голодувала, а большевики не мали надії задер- жатись на Україні - отже мусіли були взяти в України за час окупаці яко мога більше, все ж вона дохоҳила до цілковитого безглуздя і зви- чайного грабіжництва. Діставшись на Україну, московські большевики в надзвичайною енергією почали вивозити з неї на Московщину все, а

  • ) Цю російсько-большевицьку практику на Україні добре змалював

пізніше — на засіданню Центральної Ради 28. квітня --- В. Винниченко, що пережив часи окупації від большевиками, не виїздючи з Центральною Радок) до Житомиру (див. стор. 171).

    • ) Заслуговує уваги тут те, що багато з тих самих лівих українських-соція-

лістів революціонерів, що раніше гостро виступали проти Центральної Ради і потім ҳавіть були попробували співробітничати з московськими большевиками під час окупації ними України (як, наприклад, Михайличенко, ІШумський та инші), після повороту Ради з Німцями до Київа знова стали до праці в 1Центральній Раді.