- 151 — що попадалось під руки: хліб, худобу, цукор, селянські вози та борони, машини та станки з фабрик і заводів. І все це без всякого пляну. без всякої системи, руйнуючи і грабуючи. Українське селянство, що в великій своїй масі держалось нейтрально в боротьбі большевиків в Українською Центральною Радою, а в певній частині навіть співчу- вало большевикам, починало вже братись за кілки та рушниці,, щоб боронитись від грабіжників. Вся ця вакханалiя творилась на грунті цілковитої відсутности органів радянської влади на місцях. Хоч Московщина і воювала за радянську владу на Україні, проте, повівши цілком окупаційну політику, вона завела по всій Україні військовий режим, що виключав можливість заведення рад. Замісць рад, правували революційні комітети та ріжні комісари, настановлені вгори, яким місцеві інтереси були чужі. Всюди панував „штик“, часто-густо пяний, під впливом найгірших звірячих інстинктів. Така була дійсність. Вона не входила, звичайно, в програм со- ціялістичного будівництва російських большевиків на Україні. Багато в неї було б усунуто згодом самими большевиками. Але тим часом вона була фактом, вона виливала на українську революційну цемокра- тію і поглиблювала безодню національної ворожнечі між нею і мо- сковською демократію. Вона в великій мірі завинила в тому, що україн- ська демократія погодилась швидче на тимчасове співробітництво з ні- мецькою буржуазією, ніж на мир з Совітською Росією. . Звичайно, тут не доводиться робити оцінки тих більш-менш се- рйозних спроб соціально-економичного радянського будівництва на Україні, які намічались Народнім Секретаріатом УСНР. Час перебу- вання большевиків на Україні був занадто малий (в Київі вони були всього біля трьох тижнів: в 8. лютого н. ст. по 1. марта Н. ст.), щоб можна було щось зробити; до того ж весь він проходив у военних операціях. Таким чином, коли Народній Секретаріат і мав якісь за- кіри будівництва, то вони так і залишились намірами, не дійшовши до життя. Через це немав й потреби докладніше спинятись на них тут. Того, що большевики фактично встигли зробити за час свого перебування на Україні, цілком вистарчае для оцінки їхньої політики там. Політика та була хибною і в своїй принциповій основі і, тим більше, в фактичному здійсненню. Основна її хиба полягала в тій перевазі, яку російські большевики віддавали в соціялістичному будівництві на Україні своему північному „штикові“, перед революційною волею, , свідомістю і силою українського працюючого люду. А сталось це через те, що московські большевики в дійсности не захотіли визнати за українським робітництвом та селянством права на нічим необмежене національно- державне, а разом з тим і революційно-соціально-економичне само- означення. Залишивши перед наступаючик українським і німецьких військом Київ (1. березня н. ст. 1918. р.), радянське правительство України з центральних Виконавчий комітетом переїхало до Катеринославу. Тут відбувся Другий Всеукраїнський з'їзд Рад (З'їзд розпочав свою
