Сторінка:Замітки і матеріяли до історії української революції. 1917-1920 рр. Том II (1921).pdf/191

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


— 191 -- на себе, чи має і далі співробітничати з буржуазією ? В розвязанню цього питання соціялісти виходили з оцінки характеру російської революції. Бувші міністри — Зарудний, Пешехонов (народник), Авксентьєв (рос. с.-р.), Скобелев (рос. с.-д. менш.), Церетелі (с.-д. менш.) виступали гаряче в оборону коаліції. Церетелі, що найгарячіще боронив ідею коаліції, заявив, що, на його думку, ужадне міністерство не може вдержатися довіший час без підтримання буржуазних партій.“ в партійних колах що-до цього панував цілковитий розбрід. На пере- додні наради петроградські соц.-дем. меншевики тільки 31 голосами проти 77 висловилися за коаліцію з представниками буржуазії, але 36 голосами проти 51 за виключенням кадетів з коаліції через їхнє співчування корніловщині. Так само соц.-рев. висловилися 91 проти 87 голосів за , коаліцію, але проти участи в ній кадетів. Те саме було і на конференції. Одні тільки рос. с.-д. большевики (Троцький, Каменев і Зіновьев) виступали одностайно проти всякої коаліції і за передачу влади совітам. Українська делеtація також виступала рішуче проти коаліції. Між иншим, большевики заявили, що в разі утворення соціалістичного правителѣства, вони не будуть виступати проти нього, коли воно буде вести і соціалістичну політику. При голосованню питання про коаліцію Нарада поділилась майже рівно надвоє. Тільки кілька десятків голосів творило більшість за коаліцію. Власне це вже свідчило про фактичну неможливість утворення життєвого коаліційного .. міністерства. Одначе група правих с.-р. і с.-д. меншевиків на чолі з Церетелі : ухопилась за цю мізерну більшість і ріжними, цілком „парламентськими“ заходами, врешті, добилась того, що Нарада „ухвалила“ – спочатку включити в коаліцію і кадетів, а потім, при вирішенню питання про компетенцію „Ради Російської Республики“, навіть погодилась з тим, що коаліційне привительство буде тільки „ морально“ відповідати перед тією Радою. Вся Нарада справляла надзвичайно тяжке вражіння і то не через те тільки, що більшість її (московська) образливо і зневажливо поставилась до національних делеtацій і висловлених ними домагань, а, головно, через ту дезорієнтацію, яку виявила на ній російська (що правда, сіренька, з примішкою дрібної буржуазії) демократія і ті „парламентські “ хэхинації, які виробляли на ній бувіші пани становища Церетелі і Ко. для врятування своїх соглашательських“ без кінця позицій. М. ПІаповал (укр. с.-р.), член делеtації Української Центральної Ради на Нараду, в своєму докладі Малій Раді про роботу Наради так формулував з свої вражіння від Наради: „Вражіння мое таке, — говорив М. Шаповал, — що Нараду скликано не для того, щоб дізнатися про думку всієї демократії Росії, а щоб накинути демократії думку гуртка керовників, що складається з Церетелі, Керенського, Ихеїдзе, Авксентьева, Дана і Гоца. Цій компанії байдуже, що думає револк- ційна Росія ; їй треба було тільки через Демократичну Нараду підперти свій власний авторітет. Отже Церетелі раз-у-раз виступав, коли треба було боронити поглядів цієї компанії. В той час, як з інородцями“ торгувалися за кожних пять хвилин для їх промов, Церетелі виступав що-дня і в чергу і по-за чергою, по два й по три рази кожного дня. Коли більшість Наради голосуванням ясно показувала свою думку, яка не сходилася з думкою Церетелі і компанії, зараз виступав Церетелі і починав ,розяснювати“. Так він переробив при редагуванню резолюцію і добавив до неї від себе, що тимчасовий парламент має затверджуватися временним Правитель- ством, коли всі представники іруін і партій говорили тільки про те, що правитель- ство має бути відповідальне перед Демократичною Радою. Це перекручування - довело до того, що большевики покинули засідання Демократичної наради, що я дало можливість провести відомі резолюції. На останку 1(ерет •лі ,роз'яснив“ від- повідальність правительства перед Демократичною Радок» (тимчасовим парляментом чи нередпарламентом) в тім розумінню, що ця відповідальність має бути не фактичною, а моральною, всупереч всій Демократичній нараді, котра розуміла цю відповідальність тільки фактичною.“ Невідповідальности правительства перед парляментом вимагала буржуазія, . не згожуючись в противному разі вступати до правительства. В угоду їй і було и