військом. Почтово-телєґрафний і залізничий пролетаріят всієї Росії також враз дружно виступив на боротьбу з реакціонерами. Роспорядження Корнілова не передавались төлєґрафістами, військо не перевозилось залізничниками.
Для характеристики настроїв і відношення до корніловщини української революційної демократії додамо тут виривки з резолюцій другого всеукраїнського з'їзду залізничників, підчас праці якого якраз вибухло повстання Корнілова. З'їзд цей виніс з приводу повстання слідуючу постанову:
1. „Другий всеукраїнський з'їзд залізничників на обєднаному засіданні зі з'їздом представників шосейних і водяних шляхів, одержавши відомости про замах ґен. Корнілова знищити здобутки революції, закликає всі орґанізації на дорогах України рішучо станути в оборону революції і ніяких роспоряджень Корнілова не виконувати, слухаючись виключно вказівок Центральної Ради та призначеного нею Ґенерального Секретаріяту.
2. Всіма способами помогати Тимчасовому Правительству в його боротьбі з повстанням, що загрожує руїною Росії й Україні.
3. Розіслати по всіх шляхах України заклик не слухати наказів Корнілова і всяко руйнувати його зрадницьку роботу.“
Після цих розрахованих лише на хвилю негайної боротьби з контр-революційним повстанням постанов, які зараз же були передані төлєґрафно по всій Україні, з'їзд виніс ще й додаткові ухвали, переведення яких в життя Временним Правительством і Центральною Радою мало, на думку залізничого українського пролетаріяту, скріпити здобутки революції і забезпечити їх від контр-революційних замахів на будуче, принаймні на території України. Ось ті постанови:
1. „Вважаючи, що в інтересах рятунку здобутків революції конче треба обєднати управління шляхами України в руках єдиного орґана влади — Ґенерального Секретарства Шляхів, з'їзд постановив завести і замістити згадану посаду.
2. Просити Тимчасове Правительство срочно затвердити Ґенеральне Секретарство шляхів по ухваленому Центральною Радою в липні Статутові Ґенерального Секретаріяту.
3. Обговоривши сучасне політичне становище в Росії і зокрема на Україні, з'їзд, маючи на увазі велику небезпеку з боку орґанізованих контр-революційних сил, які виявили себе в останні дні, і вважаючи на те: а) що успішна боротьба з контрреволюцією, особливо в той час, коли помічається відсутність єдности в російській армії, можлива тільки тоді, коли революційна демократія на Україні, обєднавшись коло свого вищого краєвого орґана — Центральної Української Ради — одностайно буде боронити здобутки революції; б) що орґанізація демократії коло Центральної Ради можлива тільки тоді, коли Центральна Рада буде мати всі ті органи влади, які визнані постановою Центральної Ради від 16. липня (ст. ст.); в) що відсутність секретарів по справах військових, продовольчих, судових, шляхів та почт і телєґрафу не дає можливости Центральній Раді в повній мірі вжити всіх заходів до обєднання демократії України для орґанізованої боротьби з контр-революцією; г) що тепер, в час великої небезпеки, конче треба, щоб всі представники Тимчасового Правительства на Україні підлягали вимогам Центральної Ради, і що де-які окремі начальники, як, наприклад, Командуючий Військом Київської Військової Округи Обєручев, не тільки не допомагають Центральній Раді в справі орґанізації краю, а ще гальмують її, — з'їзд постановив всіма силами домагатися:
- щоб як найскоріще було заведено секретаріяти по справах: шляхів, продовольчих, судових, військових та почт і телєґрафів;
