Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 122. 1915.djvu/31

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


До характеристики Іляша Караімовича.
Написав Іван Крипякевич.


Іляш Караімович виступав в обставинах, які не могли йому зєднати симпатії у пізнїйшій традиції. Не був дуже замітною особою між козаками. З 1635 р. маємо про нього першу звістку; був тодї мабуть у пруськім походї у полку нереєстрових, — в поворотї у Володимирі 26 жовтня полковник Константин Вовк передає своїх козаків Іляшеви Караімовичу[1]. В 1637 р. був звичайним „реєстровим товаришем“ переяславського полку[2]. Виринув на ширше поле аж підчас рухів Павлюка — в партії вірних постановам річипосполитої. В унїверсалї до переяславського товариства Павлюк писав: „А тих зрадників, кілько є у вас, війскових, що їм обіди, вечері і бенкети у пана Жолкевського бували — і за те товаришів наших панови Жолкевському повидавали, — і не одному уха пообрізувано і на Гадяч вали сипати заведено, — тих зрадників війскових не боронїть, щоби їх до гармати, до війска піймавши приведено“…[3] Караімович мабуть належав до тих польських прислужників, може навіть стояв між ними на визначнім місци, бо не чекав на виконанє Павлюкових погроз, але в вересни 1637 р. з товаришами подав ся до війска вел. коронного гетьмана Конецпольського — аж до Бару. З собою привів Іляш також двох висланцїв Павлюка, Смолягу і Ганзу, які мали його арештувати[4]. Польським вождам

  1. Архивъ Ю. З. Р. III. 1. с. 357.
  2. Okolski, Dyaryusz transakcyi wojennej 1637, вид. Туровського стор. 13.
  3. З Крилова 12. VIII. 1637 — Okolski ст. 12.
  4. Okolski ст. 13; Конецпольський в листі з Бару 7. IX. 1637,. — М. Грушевський, Історія України-Руси VIII. ст. 251.