Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 133. 1922.djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виникла проблема з вичиткою цієї сторінки


УЧИТЕЛЬ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО.
(АНДРІЙ ГОНЦЕЛЬ МОКРСЬКИЙ).
написав ІВАН КРИПЯКЕВИЧ.

В перших днях облоги Львова в жовтні 1648 р. Богдан Хмельницький візвав львівських міщан до переговорів. Міська рада вислала до гетьмана як першого парляментаря латинського священика Андрія Гонцеля Мокрського, колишнього єзуіта, тодіж приналежного до ордену реґулярних каноніків. Длячого вислано в посольстві якраз сю людину, се сучасні і пізнійші жерела поясняють досить однозгідно. Синдик міста Самуїл Кушевич, що перебував тоді у Львові і також ходив у посольствах до гетьмана, каже загально, що Мокрський „з Хмельницьким мав уже свої певні знайомства“.[1] Пізнійший історик львівської єзуїтської колєґії Матвій Вєлєвич згадує, що Мокрського вислано до козацького табору тому, щоби він провірив, чи гетьман є справді під Львовом, „як що його дійсно знає з лиця, як про се всюди оповідав“.[2] В сучасних безіменних „новинах“ подано врешті найдокладнійше характер знайомства Мокрського з гетьманом: „Ксьондз Мокрський був єзуїтом і вчив у школах, — під ним Хмельницький слухав поетики й реторики“.[3]

Андрій Гонцель Мокрський був отже учителем Богдана Хмельницького.

Про молоді роки і шкільні часи гетьмана залишили ся тільки дуже загальні і недокладні вістки. Проф. М. Грушевський освітлює їх критично у біоґрафії Хмельницького:

„Про науку Богдана Коховський каже, що він учив ся в київській ґімназії, а також „по словам богатьох“ — у Ярославі у єзуітів. Останнє більш певне, перше дуже мало, і мабуть зявило ся як пізнійший, безосновний здогад. Київська ґімназія, себто братська школа, починала своє істнованнє тоді,

  1. Облога Львова С. Кушевича, Жерела до історії України-Руси IV, 101.
  2. Historia collegii Leopoliensis S. J. (к. 1665 p.), Жерела VI 165.
  3. Новини з Варшави до обозу вислані 29 XI 1648, Тека Нарушевича 143 с. 379 (цитує М. Грушевський, Історія України-Руси VIII 470–1).