коли Хмельницький мабуть уже кінчив науку у єзуітів, а може і скінчив її, тай ніяких звязків у Хмельницького з київськими шкільними кругами не знаємо, ніякої памяти про його науку в сих кругах не бачимо.[1] Натомість про його ученнє в котрійсь єзуітській колєґії, — ярославській чи львівській, се не зовсім ясно, — маємо свідоцтва більш певні: його професор єзуіт Мокрський, „під котрим Хмельницький учив ся поетики і реторики“, потім був уживаний в посольствах до Хмельницького, з огляду на сю особисту знайомість; тоді Мокрський був у Львові, перед тим міг бути і в Ярославі. При тих звязках з Галичиною, які істнували на дворі Даниловича, зовсім природно, що чигиринський офіціяліст післав туди свого синка, і власне до такої щиро шляхетської школи, як єзуітська колєґія. Судячи з сеї звістки про науку поетики і реторики (її достовірности не можемо нічого закинути), Хмельницький був в єзуітській школі досить довго: загальна освіта, поза котру звичайно не переступали люде світські, які не мали заміру віддавати ся церковній діяльности, займала 6–8 літ і більше, і кінчила ся власне реторикою. Освіта, котру Богдан тут дістав, була звичайна, середня освіта сучасного „освіченого“ чоловіка, і супроти наведеної звістки мусимо лишити на боці відзиви сучасників, які говорять про Хмельницького, як про чоловіка ледве помазаного освітою,[2] що тільки між козаками міг бути замітним нею: не така то й рідка річ між козаччиною,
- ↑ На підтвердження думки проф. Грушевського, що Хмельницький не вчив ся у Києві, можна дати ще одно argumentum a silentio. А саме: є два листи з 1654 р., в яких поручають ся київські братські школи цареви, — Б. Хмельницького з 27 мая і Виговського з 29 мая. Оба листи зложені в тій самій військовій канцелярії, як на се вказує подібна стилізація. У своїм листі Виговський згадує, що „монастырь Братскій кіевскій во училищехъ своихъ много благочестивыхъ церкви нашея восточныя сыновъ христіянского російского православного народа ученіемъ благочестивымъ обучилъ и воспиталъ въ вѣрѣ православной“, і додає: „отъ нихъ же и самъ азъ есмь, аще и мнѣйшій и послѣднѣйшій слуга…“ В листі гетьмана також сказано, що із сих шкіл „многія изыдоша въ цѣломудріи и любомудріи лѣторосли церкви божіи“, — але сам Хмельницький не ставить себе між учеників школи, хоч така згадка булаб дуже цінна для попертя прохань братського монастиря, — очевидно учнем київської школи він не був. (Див. Акты Ю.-З. Россіи, X 732–736).
- ↑ Ґрондський: exigua litteratura tinctus (с. 40); Пасторій (Bellum с. 5): litterarum etiam non rudis (в Historia с. 27 одначе: rarior denique inter Cosacos latinae necnon in republ. Polona peritia Хмельницького); Коховський: ex usu litterarum aliquo non inhabilis tractandis negotiis fuit (c. 20).
