Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 133. 1922.djvu/41

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

в 1611 р. школу перенесено до більшого будинку в сьомуж місці. В першому році відкрито три низші кляси т. зв. humaniora, — дві кляси граматики й одну поетики; були вже й три професори для богословя (морального і полємічного), тільки ледви чи мали більше число слухачів. У найблизших роках число кляс збільшило ся, — в 1611 р. числено 6 кляс, в 1612 р. заведено вперше курс фільософії, в 1613 р. мабуть почали ся правильні виклади теольоґії. Число студентів уже в перших трьох місяцях науки перейшло понад 200, в другому році було 400, в 1613 р. 530 і так дальше. Вже по першім році навчання єзуітські школи добули собі значну популярність в місті: „приєднали велику вдячність міщан і між иншим принесли особливо ту користь, що богатьох, що вже близше пізнали наші справи, почали ліпше думати й говорити про нас“, пишуть єзуіти у свойому звідомленні. Побіч міщанства стала напливати й шляхта: в 1613 р. більшість студентів була вже шляхетського роду, „із найпершої шляхти“. Можна думати, що Богдан Хмельницький війшов до школи зараз у перших роках її істновання, — в 1608 р. він міг мати вже 13–14 рік життя, — літа, у яких саме час було іти до середньої школи. Хроніка школи згадує також про особливі шкільні свята, що приготовляли ся з більшим заходом. Так вже відкриттє школи в жовтні 1608 р. було з промовами і діяльоґами; в 1615 р. святковано інтронізацію нового арцибіскупа Прухницького віршами й ґратуляціями, які виголосили студенти вищих кляс; один з панеґіриків видано друком п. з. Vota, fausta omina, gratulationes. Але про сам хід науки не маємо ніяких подробиць, — вона очевидно не відходила далеко від звичайної проґрами єзуітських шкіл. Про ерудицію учителів свідчить вимовно великий ряд авторів, яких цитує сам Мокрський у своїх похоронних промовах: святе письмо старого і нового завіта; грецькі автори: Геродот, Ксенофонт, Ізократ, Менандер, Павзаній, Плютарх; римські: Салюстій, Лівій, Горацій, Овідій, Тацит, Ювеналіс, Светоній; отці церкви; богато західньо-европейських письменників XVI і XVII в., між иншими Еней Сильвій, Бароній і под.; з польських — історики Мєховіта і Стрийковський. Значіннє широкої освіти підносить Мокрський у похоронній промові в честь князя Санґушка, де величає ученість небіжчика: „Свідком його глубокої науки є велика любов до книг, у якому небудь напрямі написаних. Знаходив ти у його княжій бібліотеці і поважних коментаторів святого письма і глубоких теольоґів і тонких фільософів і вимовних