Між тим через московського посла, стольника Василя Кікіна, дав Хмельницький знати цареви про прихід австрийського і польського посла, переслав вірительну грамоту і інструкцію Парчевича та донїс, що оба ті посли старають ся відтягнути козаків від Москви, обіцюючи їй в Польщі всїлякі можливі вольности і цїлковите усуненє шляхти з української території[1]. Таким чином вихіснував гетьман місію марціанополїтанського архієпископа, щоби оправдати перед царем участь Ждановича в походї Ракоція на Польщу і вбити новий клин недовіря між виленських союзників. Дізнавши ся, що польський король вислав свого посла Миколу Яскульского до Царгороду, щоби там в спілцї з австрийським резидентом Ренїґером настроїти Порту ворожо против Шведів, Ракоція і козаків[2], рішив Хмельницький також і там зрадити польсько-австрийські заходи і тим самим паралїжувати шкідний вплив згаданих послів. До сього поміг йому сам Парчевич. Коли болгарський архіепископ виїздив з Відня, зайшов до нього венецький резидент Нанї з прозьбою, щоби при нагодї пересправ з козаками звернув увагу гетьмана і старшини на теперішне безвихідне положенє Туреччини, на світлї побіди венецької републики і через се на користну нагоду, через смілий і рішучий напад на Чорнім мори легким способом придбати собі велику добичу і славу[3]. Як знаємо, придбанє союзників против Туреччини було предметом цїлої дотеперішньої полїтичної дїяльности Парчевича і причиною його приїзду до Відня. Тож нїчо дивного, що він дуже перейняв ся гадкою венецького резидента і з великою охотою приобіцяв йому дїлати в тім напрямі[4]. Хоча в інструкції віденського двора не було нїякої згадки про Туреччину, посол, а властиво його секретар Марціанович, заговорив в Чигиринї також і про пляни резидента Нанї. Се використав Хмельницький для своїх цїлий. 29 цвітня наспів до Царгорода козацький посол, Л. Капуста, який між иншим донїс, що у гетьмана перебувають тепер посли від нїмецького цїсаря і від польського короля і намавляють козаків до нападу на турецькі
- ↑ Лист Хмельницького до царя. Чигирин 13 марта 1657 р. Акты Ю. З. Россіи т. III, № 377. СПетербургъ 1862.
- ↑ Лист Фердинанда III до ґр. Гацфельда з 23 лютого 1657 р. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
- ↑ Справозданє Нанї до сенату з 20 сїчня 1657 р. Віденський H. H. u. St. Archiv. Disp. Germ.
- ↑ L'arcivescouo m'ha promesso di fare ogni cosa, mostrandosi molto inferuorato et ardente. Ibid.
