Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/40

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

бѳз цісаря і Венеції. З огляду на те Августови припав до вподоби инший воєнний плян — против Швеції, який — здавало ся — буде значно лекший нїж турецький та й у Польщі популярнїший, під покликом відвойована Ливонїї. Новий плян давав знов можність задержати саксонські війська в Польщи а з побідою бажаний успіх династичний у Польщи[1]. Та Августа переслїдувала постійна невдача. Ливонська авантура не тілько не дала бажаних наслїдків, а мало ще не збавила його зовсїм польської корони, тілько полтавська битва уратувала йому її. Удержати саксонську армію в Польщи було й потім трудно. Ледви міг король одну частину задержати, а й то під орудою коронного гетьмана[2].

Вкінци полишив ся королеви тілько один спосіб, який зоветь ся провокацією: викликати против себе і своїх військ, незаконно держаних у Польщи, шляхотський бунт, здавити його і накинути державі бажані зміни. В такім міркованю треба шукати ґенези тарноґродської конфедерації 1715—1717 рр. Гра завела

  1. Так теж розуміли в Польщи головну цїль та можливі наслїдки шведської полїтики Августа. На варшавській конфедерації 1704 р. говорено між иншим: Id quoque in considerationem venire debet, quod licet saxonica cum Moschis potentia vicerit Suecum, non eo ipso libertas nostra et respbca triumphabit; victor enim dabit leges, tamque quos dolo non poterat, vi opprimet etc. (Votum cuiusdam nuntii — Załuski, Epistolae IV, 35). Подібно розумів справу і найкрасший мемуарист того часу: A ten król August spisawszy instrument z Patkulem podjął się owej protekcyi Inflant i wojny; i owszem rad był okazyi, że mu się za tą udadzą jego dawne skryte intencye w zniesieniu wolności polskiej: tem sobie mocno nabił był głowę prospero armorum successu, że posiadłszy sub praetextu recuperandorum avulsorum dziedzicznych wojsk swoich siłami Inflanty, one jako jure gladii nabyte na siebie trzymać będzie, a tym sposobem rzeczpospolitą z dwóch stron ścisnąwszy, od Inflant i Saksonii, vi potentiae intendebat przywieść pod jarzmo swoje... Adhaerentes pochlebcy dworscy poświadczyli augurując, że król zniósłszy Szweda, Inflanty odebrawszy, a tem samem uwolniwszy tył od morza, de absoluto dominio w Polsce skutecznie pomyśleć może (Otwinowski, 1699, § 7).
  2. Хоч пізнїйші домаганя шляхти, щоб саксонські війська були виведені з Польщі, були мотивовані головно економічно-соціяльними мотивами, з огляду на здирства і своєвільність солдатески, все таки полїтичний бік сього військового питаня був опозиції зовсїм добре зрозумілий, як свідчить Отвіновский: Król August, uchwyciwszy aptitudinem pozycyi czasu, umyślił swego dawnego przedsięwzięcia... dokazać w Polsce, żeby było absolutum wprowadzić dominium; czego inaczej trudno było dokazać chyba mocą, do czego wyrobienia trzeba było naprowadzić wojsk saskich (ct. 202).