тілько в історичній перспективі. Сю близкість видїли й розуміли вже сучасники в одного і другого боку. З фактами стрінемо ся доволї часто. Коли 1709 р. Раковці хотїв поінформувати чужого мінїстра (мабуть росийського посла Урбіха) про угорські справи, велїв зложити просторий меморіял, якому надав таку форму: „Лист мінїстра польського короля до пана з римської держави про угорські справи 1706 р.“[1]. В тім трактатї, якого вістрє звертаєть ся головно против дїдичности корони, представлений полїтичний ідеал угорського шляхтича, який mutadis mutandis міг написати дїйсний Поляк. З другого боку анальоґія між Польщею й Угорщиною послужила була 1697 р. французькій партії в елєкційній аґітації, коли в уста „Унґарії“ вложено пересторогу: „Моя дорога сусїдо, виджу, що маєш богато женихів; остерігаю тебе, щоб не вибрала за мужа Нїмця, бо нехибно можеш надїяти ся такого самого поважаня, яке я маю від мойого цїсаря“[2]. Зразків обопільних комплїментів між польською й угорською шляхтою маємо в тім часї богато. Навіть стороннї люде добачували психічну близкість між обома „народами“[3].
В однім напрямі єсть характеристична ріжниця між Польщею й Угорщиною. В релїґійній полїтицї ролї обох країв зовсїм протилежні. Угорська привилейована суспільність обороняючи „старинні вільности“ від централїстичних заходів австрийського абсолютизму, борола ся також против католицької реакції, сполученої з тим абсолютизмом, і підіймала знак релїґійної толєранції для протестантів і православних. Як сказав я — се один з симпатичних боків тодїшнього національного руху серед Мадярів. Не то у Польщи. Тут жерелом і підпорою католицької не то реакції, а й завойовности була не династична полїтика, не стремлїннє королїв до монархічного абсолютизму, а противно, сама суспільність, зависно охороняючи свої полїтичні і соціяльні привилеї, ішла щораз дальше і щораз безогляднїйше шляхом релїґійної нетерпимости, католицької виключности, ворожої супротив протестантів і православних. Ся ріжниця в полїтично-культурнім напрямі ударяє нас зараз, коли прочитуємо напр. манїфести угорської й польської опозиції, писані майже в однім часї
