Сторінка:Записки Наукового товариства імени Шевченка. Том 84. 1908.djvu/7

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

уложив цар Алексїй Михайлович з польським королем 3 падолиста 1656 р. перемирє в Вильнї і почав війну зі Швецією[1].

Майже рівночасно, бо також з початком шведської інвазії в Польщу, виринула в віденських кругах гадка такого самого посередництва між Хмельницьким і Польщею. На цїсарськім дворі не було тайною, що переговори польського короля з Хмельницьким розбивали ся у великій мірі о брак довіря у гетьмана і серед козаків, чи Польща справдї додержить даних обітниць і умовлених точок мира. Тому задумано ужити до тих переговорів посередництва третої держави, яка прийняла би заразом на себе обовязок ґарантії мира. На засїданю цїсарської тайної ради 8-го вересня 1655 р. рішено звернути увагу польського посла Вісконті на се, що найважнїйшою задачею для Польщі є тепер погодити ся з козаками. При тім поручено йому звернути ся до венецького посланника у Відни, щоби той вислав свого довіреного мужа до Хмельницького та іменем венецькоі республики дав гетьманови і козакам ґарантію „in amplissima forma“, що Польща додержить мира[2]. Однак мимо грізної небезпеки, Польща все ще противила ся чужому вмішаню у свої відносини до козаків. На зазив цїсарської тайної ради відповів Вісконті відмовно. Хоча кілька тижднїв опісля польський король вислав до Хмельницького свого посла Любовицкого[3], Вісконті заявив у Відни, що король тепер не може пересправляти з козаками, та що Польщі нїчого їх бояти ся, бо Татари обіцяли королеви підмогу і держати муть козаків в шаху[4].

Однак події найблизших місяцїв привели Польщу над берег пропасти та майже цїлу державу віддали в руки Шведів. Тепер всякий союзник був дорогий, коли лише міг в короткім часі подати значнїйшу підмогу. Загальна опінїя в Польщі вказувала на семигородського князя Ракоція, як на такого союзника і польські вельможі навязали з ним під неприсутність короля переговори. Однак Ян Казимир був иншої гадки. В листї до ґнїзненського ерхіепископа, писанім зараз по своїм поворотї зі Шлеска, 8-го сїчня 1656 р., відсував накинені йому під нелюбими умовами пересправи з Ракоцієм і покладає велику на-

  1. A. Přibram, Österreichische Vermittlungspolitik. Archiv f. österr. Gesch. Bd. 75.
  2. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.
  3. Костомаровъ, Богд. Хмельницкій. II. С. Соч. СПетербургъ, 1904 кн. IV, 600.
  4. Віденський H. H. u. St. Archiv. Polonica.