по польськи, або по нїмецьки, а словінські терпіни викладано по польськи або по нїмецьки. Не маємо під рукою тих нумерів часописи „Carniolia“, де були опублїковані рисунки країнських костюмів, і не знаємо, чи були додані до тих костюмів які поясненя, і тому не можемо оцїнити працї Коритка на полї країнського костюмознавства. Що ж до пісень, то можемо сказати напевно, що в їх збираню і редаґованю його заслуга була мінїмальною. Впорядник найновійшої і найповнійшої збірки словінських пісень, проф. Штрекель, хоч зазначив істнованє тої збірки без названя імени Коритка (означив її тілько буквою К), то про те пісень сеї збірки не включив до свойого збірного виданя[1]) і тілько декуди використав їх у варіантах до пісень із инших збірок.
Рукописний том, згаданий висше, складаєть ся із 214 карток ріжного формату, переважно велике 4°, назв 4° і велике 8°, і розпадаєть ся на 5 головних віддїлів, зложених із ріжнородних матеріалів і писаних у ріжних часах і ріжними руками. Перша часть від ст. 1—120 писана в переважній части рукою Еміля Коритка, а подекуди иншими руками, і містить етноґрафічні записки з обсягу народної термінольоґії, вірувань, обрядїв, ноші, знарядів і т. и. Ся часть найважнїйша для характеристики наукових інтересів і способу збираня етноґрафічних матеріалів самого Коритка. Записи ведуть ся переважно польською мовою, терміни витолкувані або на польське або нїмецьке, в ширших оповіданях декуди нїмецька мова.
Друга часть, ст. 121—242, обіймає матеріяли, записувані иншини вбирачами, переважно нїмецькою мовою, із обсягу народнїх вірувань, демонольоґії, місцевих переказів і обрядів. Не подаємо спеціально змісту сеї части, маючи намір опублїкувати найважнїйші її причинки, оброблені зовсїм лїтературно.
Третя часть обіймає листи, яких реєстр подаємо тут у хронольоґічнім порядку.
1. Автоґраф Воднїка а датою: Laibach 1 März 1810, писаний хатинкою, картка грубого листового паперу малої вісїмки, записана лиш одна сторона, поч. „Popovizh schreibt“, по чім
- ↑ Dr. Karol Štrekelj, Slovenske narodne pesmi iz tiskanih in pisanih virov. Izdala in založila Slovenska Matica. V Ljubljani 1895 — 1903.
